Нове німецьке кіно в Україні, або Прості складності Яна Оле Ґерстера | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 07.10.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Нове німецьке кіно в Україні, або Прості складності Яна Оле Ґерстера

Чорно-біла стрічка “Oh Boy” берлінського режисера Яна Оле Ґерстера перемогла в шести номінаціях престижної німецької кінопремії “Лола”. У жовтні фільм зможе побачити український глядач.

Кадр з фільму “Прості складності Ніко Фішера” (“Oh Boy”)

Кадр з фільму “Прості складності Ніко Фішера”

Фільм, так щедро нагороджений Німецькою кіноакадемією, називають і психологічною драмою, і трагікомедією, і авторським артхаусним кіно. Головному героєві Ніко - під тридцять років, він покинув університет, мешкає в Берліні. Його кидає кохана, батько більше не дає грошей, а психолог стверджує, що в Ніко "емоційний розлад". Хлопець живе нинішнім днем, блукає вулицями і між випадковими зустрічами прагне випити чашечку кави. Стрічку “Oh Boy” або “Прості складності Ніко Фішера” (саме під такою назвою українці побачать фільм у жовтні в рамках фестивалю “Нове німецьке кіно”), вперше в Україні показали на Одеському кінофестивалі. Режисер та сценарист Ян Оле Ґерстер, очікуючи, як і головний герой фільму, на чашку кави, розповів DW про свій дебют у художньому кіно.

Режисер та сценарист фільму Ян Оле Ґерстер

Режисер та сценарист фільму Ян Оле Ґерстер

DW: Чому вирішили відзняти свій перший повнометражний художній фільм чорно-білим? Хотіли бути оригінальним?

Ян Оле Ґерстер: Гадаєте, це оригінально? Вважаю, що ні. Чорно-біла манера оповіді, якщо це пасує до ідеї фільму та його сюжету, це потрібний і прийнятний художній спосіб знімати кіно. Це передусім мій естетичний вибір. Адже ми живемо в часи, коли все таке строкате, аж надміру, все палахкотить, 3D... Начебто білий і чорний кольори вже не такі промовисті. Крім того, я особисто бачу свого героя дещо старомодним, який насправді не дуже пасує до часу, в якому живе. У такий спосіб я хотів надати своєму фільмові відчуття позачасовості. Мені б не хотілося, щоб у стрічці бачили просто портрет покоління. Хотілося додати глибини, оцього відчуття “поза часом”.

Вас часто порівнюють з Джимом Джармушем. Як ви до цього ставитеся?

Ага, Джармуш, Вуді Аллен, Жан-Люк Годар, Джон Кассаветіс - чув уже доволі багато порівнянь з великими режисерами. Найгірше, мабуть, якщо мене порівнюють з Вуді Алленом, хоч я і захоплююся ним та його роботами. Але я ніколи не був, не буду і не прагну бути Вуді Алленом. Люди люблять порівнювати, то й нехай. Тим більше, що багато стрічок цих режисерів мене справді надихнули, і, напевно, ці вливи помітні в моїй картині.

Головний персонаж фільму Ніко Фішер хотів просто випити кави...

Головний персонаж фільму Ніко Фішер хотів просто випити кави...

Фільм - про сучасного берлінця? Про вас?

Дуже багато людей сприймають героя стрічки як нове обличчя часу. Мовляв, ось так 30-річні почуваються у сучасному Берліні. Не маю нічого проти, аби люди сприймали його як “героя нашого часу”, але не хотів би, аби він уособлював для когось теперішні берлінські настрої. Людям подобається герой мого фільму, він у тих чи інших іпостасях завжди був присутній і в літературі, і в кінематографі, і завжди надихав мене. Приміром, герой "Над прірвою у житі" Джерома Селінджера або ж Антуан Дуанель, герой фільмів Франсуа Трюффо. Ці "парубки" добряче вплинули на мене.

Самотність, інфантильність, розгубленість герояце нині такий собі тренд західноєвропейських кінематографістів? Як кажуть східноєвропейські кінокритики, не залишилось інших проблем, як досліджувати себе...

Така меланхолійність, розгубленість нині справді властива молодому поколінню, гадаю, не лише в Європі, а й у США. Це така ж суспільна проблема, як і інші, нехай навіть комусь здається, що це “несерйозна проблема”. Не важливо, що хтось думає про твою проблему. Якщо тебе спіткали внутрішні копирсання в самому собі, то це і є проблема. І вона справжня, реальна.

Який глядач, зокрема в Україні, на Вашу думку, оцінить “Oh Boy"?

Спеціально ніколи не думав про цільову аудиторію. Навіть не чекав, що так багато людей будуть розуміти мого героя та порівнювати себе з Ніко. І не лише чоловіки, а й жінки. Взагалі люди різного віку. Адже це зрештою дуже типова історія про хлопця у пошуках себе, який просто хоче кави і розмовляє з випадковими зустрічними. Звісно, для так званого "касового" фільму, треба інший сценарій. Підкреслюю, не кращий, а інший (сміється). Якісне кіно вийде лише, коли не замислюватимешся про аудиторію і просто робитимеш те, на чому добре знаєшся. Люди люблять, коли бачать на екрані не якусь вигадану історію, а щось життєве, знайоме, близьке.

Ян Оле Ґерстер раніше брав участь у виробництві фільмів з режисером Томом Тиквером й працював над створенням відомої стрічки "Гудбай, Ленін!" Вольфґанґа Беккера. А ще зняв власне документальне кіно про композитора Яна Тирсена. Його художній дебют “Прості складності Ніко Фішера” демонструватимуть в Україні з 10 по 20 жовтня в рамках кінофестивалю Нове німецьке кіно”. Покази пройдуть у Києві, Львові, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку, Чернівцях і Харкові.