1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Нова акція міжнародного ПЕН-клубу

Однією з тем конгресу письменників міжнародного ПЕН-клубу в мексиканській столиці Мехіко, який завершився в п"ятницю, став захист свободи слова і боротьба за звільнення колег, які кинуті режимами за ґрати. У сьогоднішньому журналі ви почуєте також про театральний проект, який здійснюється у сплюндрованому війною Кабулі.

Міжнародний ПЕН-клуб - добре знана в світі правозахисна письменницька організація, яка активно виступає на захист своїх членів без огляду на те, де і в якій країні відбувається свавілля. У численних резолюціях на мексиканському з"їзді, який тривав майже тиждень, таврувалися різні країни за порушення свободи слова і свободи преси. Їх перелік сягає від Китаю та Куби до Сполучених Штатів Америки, які критикувалися за обмеження свободи слова в зв"язку з війною в Іраку, та Італії - там ідеться про медійну монополію прем"єр-міністра Силвіо Берлусконі.

Один з комітетів міжнародного ПЕН-клубу, так званий комітет "Письменники у в"язниці", на практиці бореться за свободу слова. Чимало ув"язнених письменників та журналістів були звільнені після втручання ПЕН-клубу. Один з них, Фрадж Саркогі, який приїхав до Мексики у складі німецької делегації, був засуджений в Ірані до смертної кари. Завдяки кампанії ПЕН-клубу йому вдалося вирватися 1998 року з в"язниці і переселитися до Німеччини:

"Я писав оповідання. Був головним редактором літературного журналу. Головне, що людина повинна мати право залишатися письменником чи журналістом, а не кимось без власного обличчя".

Слово - теж зброя. І така потужна, що майже в ста країнах світу письменники та журналісти переслідуються лише за те, що вони дозволили собі відкрити рота. Часто робляться спроби виставити письменників як карних злочинців - їхній єдиний злочин насправді полягає лише в тому, що вони не хочуть миритися з неподобствами у своїй країні. Дехто з них був заарештований, переслідувався каральними органами чи посаджений під домашній арешт. Інші просто "зникли". Ще інших - убили, а уряд не хоче всерйоз займатися розкриттям справи про вбивство.

У списку комітету - три особи з України. Це Георгій Ґонґадзе, слідство у справі якого ще триває. Це Михайло Коломієць, слідство про смерть якого завершене, і це Віра Китайгородська, редактор двотижневика "Буковинське віче" з Чернівців, яку погрожували вбити після того, як вона опублікувала в лютому 2003 року статті про корупцію одного з буковинських високопосадовців. Як свідчить світовий досвід, часто такі погрози справді завершуються смертю. Лише в останні півроку в світі було вбито десятьох письменників і публіцистів, тринадцять інших пропали безвісти.

Нині комітет "Письменники у в"язниці", який існує з 1960 року, має намір сприяти прискоренню розслідування цих убивств, аби злочинців щонайшвидше можна було притягти до відповідальності.

"Завдяки нашим власним розслідуванням ми хочемо побачити в міжнародному масштабі, за яким "зразком" усе це відбувається: чому письменників убивають, хто їх убиває. Хто винен у їхній смерті - погані закони, корупція чи спецслужби? Де це найчастіше відбувається? Перші результати з"являться вже наступного року. В ході цієї кампанії ми хочемо притягти до відповідальності тих, хто вбив наших колег".

Карін Кларк уже декілька років очолює у Німеччині комітет "Письменники у в"язниці". З тривогою стежила вона за розвитком подій, які відбувалися після 11 вересня 2001 року. Число арештів та переслідувань авторів з того часу значно зросло. Боротьба з тероризмом - такий нині найулюбленіший аргумент для ув"язнення та переслідування опозиційних публіцистів. Терористичний напад на Всесвітній торговельний центр вилився в напад на свободу слова. За останні півроку ситуація дещо поліпшилася. Говорить Карін Кларк:

"Цифри трохи зменшились, але не до рівня, на якому вони були до 11 вересня. Зросло число випадків переслідувань у Латинській Америці та Африці, зокрема в Зімбабве, Судані та Еритреї. В Африці стан справ ускладнюється тим, що там просто немає видавництв. Тому письменник мусить подаватися в журналістику, і мало хто може себе заявити письменником. Тому їх переслідують, власне, як журналістів. Багато з них перебралися до інших африканських країн і одержали там політичний притулок, але без жодної можливості публікуватися чи просто вижити".

Державні власті численних країн Латинської Америки знову застосовують погрози, переслідування та арешти як зброю проти представників опозиції. Уряди Колумбії, Чилі та Перу належать до тих, хто регулярно отримує листи-протести, які надходять у рамках так званих "Блискавичних акцій" міжнародного комітету "Письменники у в"язниці". Дуже погіршилась у першому півріччі цього року ситуація на Кубі. За цей час тут заарештовано 75-80 дисидентів - серед них майже 30 письменників та журналістів. Велику тривогу викликає в комітету і ситуація в країнах СНД. Там загрозу для свободи слова становлять не лише уряди та державні органи, але й неофіційні групи їхніх посіпак, наголошує Карін Кларк:

"У Росії свобода слова все більше й більше обмежується, але скрутнішою є ситуація у Білорусії, де журналістів та письменників переслідують, кидають до в"язниць, де існує пряма загроза для них. Погрози у таких країнах виходять не тільки від уряду, але й від проурядових груп, мафіозних структур, служб безпеки. Цю ситуацію дедалі важче контролювати і в Росії, але особливо в Білорусії, Узбекистані, інших країнах. У середньоазіатських республіках колишнього Радянського Союзу, становище вкрай складне. І передусім тому, що звідти справді важко отримати достовірну інформацію".

На своїй Інтернет-сторінці міжнародний ПЕН-клуб видрукував список осіб, які колись були обрані почесними членами клубу. Серед них - колишні радянські політичні в"язні. Після нинішньої акції клубу може з"явитися новий список - список людей, винуватці смерті яких самі сіли на лаву підсудних. Ми сподіваємося, що там знайдеться місце і для вбивць не лише Георгія Ґонґадзе, а й інших українських письменників та журналістів.