1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

„Не бачу партії, до якої хотілося би вступити”

Поки у Києві тривають політичні війни, українці втрачають інтерес до політики і все частіше доводиться чути думку, що зміни в країні можливі лише із приходом нового покоління. Але чи готова молодь брати активну участь у політичних процесах? Із цим запитанням ми звернулися до молодих українців, які нині проходять практику у німецькому Бундестазі.

Українські практикантки у Бундестазі: Оксана Ящищак, Ілона Постемська, Світлана Постриган та Ірина Філютич

Українські практикантки у Бундестазі: Оксана Ящищак, Ілона Постемська, Світлана Постриган та Ірина Філютич

У німецькому парламенті вже кілька місяців в рамках щорічної програми пізнають ази політичної грамотності практиканти з 21-ї країни світу. Серед них і п’ятеро українців. Вони зізнаються, що стажування у Бундестазі дає величезний досвід політичної і громадської роботи – практиканти не лише беруть участь у роботі депутатських бюро, але й відвідують засідання, їздять із депутатами на зустрічі із виборцями.

Громадська робота замість депутатського мандату

Досвід для молодої української демократії безцінний. Однак впевненості у тому, що в українській політиці його вдасться реалізувати немає, каже одна з учасниць програми Світлана Постриган:

„На даний момент я не бачу тієї партії, до якої я хотіла би вступити. Адже я не розумію програм цих партій. Концептуальних програм у наших партій, власне, і немає. Я стану членом якоїсь громадської організації, яка працює, приміром, у сфері міжнародної співпраці. Я також хотіла би працювати в органах державної влади, які займаються зовнішньою політикою. Зв’язки з європейськими країнами, насамперед з Німеччиною. Я думаю, що ця практика допоможе мені знайти таку роботу”.

Партії, до якої наразі варто було би вступати не бачить й інша практикантка – Ілона Постемська. Хоча сподівання, що така політична сила колись з’явиться у неї все таки залишається::

„Я гадаю, що зможу принести більше користі моїй державі, якщо я буду займатися громадською діяльністю”.

Суспільні зміни на даному етапі краще втілювати через участь у роботі неурядових організацій. Такої думки дотримується і Юлія Дмітрієва. Вона нарікає, що за нинішніх умов державна служба не є привабливою для молодих активних людей:

„Одна з проблем функціонування держави полягає у тому, що ніхто не йде працювати у державні органи. Я особисто вже попрацювала і більше не хочу. Люди кваліфіковані, які мають досвід, освіту – їм краще йти працювати десь в офісах і отримувати нормальні гроші, нормальні перспективи росту. На державній службі цього немає. Якщо в Німеччині професор чи державний службовець – це досить поважно, це можна порівняти із професією лікаря, то в нас цього немає”.

"У мене багато ідей, чим зайнятися у парламенті"

Натомість Ірина Філютич, яка практикувалася у Бундестазі минулого року, хотіла би у майбутньому спробувати свої сили у Верховній Раді:

„У мене є багато ідей. Я часто буваю в Німеччині і бачу багато цікавих речей, які я хотіла би втілити в Україні. Приміром, сортування сміття. Це дуже важливо для нас, хоча це не всі люди розуміють. Я живу в екологічно неблагополучному регіоні – на Донеччині. Нам потрібно будувати заводи із сортування і переробки сміття”.

Утім, поки робота в українському парламенті для Ірини залишається недосяжною метою. Вона зізнається, що поки не розуміє, за яким принципом політичні сили в Україні формують свої списки. Активна партійна робота, за словами Ірини, далеко не завжди дає квиток у велику політику. Натомість депутатські мандати часто отримують бізнесмени, яким буденною політичною роботою і займатися ніколи, констатують співрозмовниці.

"Верховна Рада теж мала би запрошувати практикантів"

Однією з можливостей зацікавити політичною роботою молодих українців була би більша відкритість Верховної Ради, зауважують молоді практикантки у Бундестазі.

Світлана: „Дуже правильно, що в Бундестазі багато практикантів. З усієї Німеччини. Будь-хто може потрапити до Бундестагу і прожити хоча б один день разом з депутатом. Наприклад, до доктора Бербель Кофлер, в бюро якої я зараз проходжу стажування, скоро приїздить дівчина з її виборчого округу. Вона буде супроводжувати пані Кофлер весь день. Це також може бути і тиждень або декілька днів. Цій дівчині всього п’ятнадцять років. Приїздять навіть школярі. В Україні це просто немислимо, щоб до депутата приїхала проста людина і супроводжувала його кілька днів. Я думаю, що цей досвід треба переймати для України. Запроваджувати практики для молодих українців, які хочуть проявити себе у політиці або й громадській роботі”.

Ірина: „Ці молоді люди отримують чималий політичний досвід. При кожному виборчому окрузі є молодіжні партійні організації і депутати, які обрані з цього округу запрошують цю молодь до Бундестагу – все їм розповідають: як тут приймаються політичні рішення, як взагалі працює парламентська система. Буває так, що практиканти які свого часу були у Бундестазі згодом самі ставали депутатами”.

Розвивати міжнародні контакти

Отже, після практики у Бундестазі політикою на батьківщині хочуть займатися далеко не всі. Натомість бажання щось змінити на краще у своїй країні чи у своєму місті відчувається величезне. Однією зі справ до якої по поверненні з Німеччини хочуть долучитися всі – це розвиток міжнародних контактів та європейська інтеграція, розповідає Оксана Ящищак:

„Є дуже багато організацій, які діють зараз в Україні з європейськими країнами і організаціями, організовують семінари, конференції, круглі столи. Саме громадські організації є тією рушійною силою, яка може дуже ефективно працювати в цьому напрямку. Молодь з різних країн зустрічається – цей обмін думками і є першим кроком. Молоді люди одного віку мають однакове бачення майбутнього для себе. Було би дуже позитивно, якби через громадські організації люди починали вчити мови, цікавитися євроінтеграційними процесами і ставали суспільно активнішими”, - підсумовує Оксана.