1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

„Нестерпна близькість” – Альберт Ейнштейн та його складні сімейні стосунки

Цього року знову багато говорять про теорію відносності. Сто років тому фізик та лауреат нобелівської премії Альберт Ейнштейн оприлюднив свою революційну теорію, змінивши таким чином наш погляд на світ. У Німеччині нині вийшли друком численні біографії та спогади про Ейнштейна, в яких його описували як фізика, пацифіста, але також просто як людину. Разом з цим на світло спливли і деякі моменти приватного

Альберт Ейнштейн та його дружина Мілева Маріч

Альберт Ейнштейн та його дружина Мілева Маріч

�иття Ейнштейна, які досі були мало відомі широкому загалу. Наприклад, стосунки цього визначного фізика з жінками та зі своєю родиною були досить складними.

Витяг зі „шлюбного контракту” Альберта Ейнштейна та його першої дружини Мілеви незадовго до їхнього розлучення:

„Ти відмовляешся від усіх особистих стосунків зі мною, якщо їхнє подальше збереження не буде обов”язково потрібним з огляду на соціальні причини. (...) Ти не повинна ані очікувати від мене пестощів, ані дорікати мені в чомусь. (...) Ти маєш негайно і беж жодних заперечень залишати мою спальню або робочий кабінет, як тільки я цього забажаю.”

Варто зазначити, що на початку стосунків спілкування було зовсім іншим. Ейнштейн познайомився з сербкою Мілевою Маріч в Цуріху наприкінці дев”ятнадцятого сторіччя. Вона була п”ятою жінкою, якій дозволили вивчати математику та фізику у Швейцарському політехнічному університеті. Приблизно з 1900 року закохані пишуть одне одному любовні листи. „Ти є та залишатимешся моєю святинею”, - звертався тоді Ейнштейн до Мілеви.

1901-го року Мілева завагітніла. Наприкінці січня 1902-го року в будинку своїх батьків в Новому Саду (сучасна Сербія) вона народила дитину. В ті часи позашлюбна дитина могла серйозно ускладнити подальшу кар’єру Ейнштейна. Що сталося з Лізерл (так звали дівчинку) - донині не відомо: померла вона ще дитиною, чи була адаптована? Юрґен Неффе, німецький біограф Ейнштейна, розповідає:

„Сьогодні ми можемо припустити, що велика криза у стосунках почалася через маленьку Лізерл. Може бути, що Ейнштейн примусив Мілеву віддати дитину. Оскільки після року перебування в Сербії вона повернулася вже без дівчинки. Ані Мілева, ані Ейнштейн ніколи не говорили на цю тему. Але, мабуть, усі друзі знали, що в стосунках Мілеви та Ейнштейна назрівала криза. І це було, як кажуть, початком кінця ще до того, як вони одружилися.”

А одружилися вони на початку січня 1903-го року. Після цього вона кинула навчання. Ейнштейн довчився до кінця і влаштувався на роботу в патентному відомстві в Берні. Там починаються його дослідження щодо теорії відносності. Отже, Ейнштейн робив кар’єру, а Мілева присвячувала увесь свій час вихованню дітей – Гансу-Альберту, що народився 1904 року, та Едуарду, який з’явився на світ 1910-го року.

У цей час сімейна криза в подружжі ще більше загострилася. 1914-го року Ейнштейн переїхав до Берліна, де отримав місце в університеті. Мілева Маріч, яка ненавиділа Берлін, залишилася у Швейцарії, де й померла 1948 року. В Берліні Ейнштейн завів роман зі своєю двоюрідною сестрою Ельзою, та одружився з нею в червні 1919-го року - через три місяці після розлучення з Мілевою. Ейнштейн намагався й надалі підтримувати контакт з дітьми, що залишилися разом з матір”ю. Юрґен Неффе:

„Я вважаю, що він багато зробив, щоб бути добрим батьком, щоб показати своїм дітям, що він їх любить. Можливо, він ніколи насправді цього не вмів. Він занадто рано поводився з ними як з дорослими.”

1919-й - дуже важливий рік для Ейнштейна, і не тільки в приватному житті. Цього року уперше було доведено його теорію відносності. Ейнштейн дістав у науці славу революціонера. Його другій дружині Ельзі вдавалося утримувати на відстані настирливих журналістів. Життєрадісна але зовсім байдужа до науки Ельза здавалася повною протилежністю високоосвіченій але норовливій Мілеві. Втім, між двома шлюбами можна було побачити разючу схожість – Ельза теж не мала права його „турбувати”. Але з іншими жінками він зустрічався регулярно.

1933-го року, рятуючись від нацистів, Альберт Ейнштейн разом з Елізою емігрує до США. В Прінстоні він вільно може займатися наукою, але вже невдовзі його наздоганяє самотність. 1936-го року несподівано померла Ельза. На серйозні стосунки Ейнштейн більше не наважився. Як зауважує Юрґен Нефф, інтимна близькість завжди заважала йому. Замість цього усе своє життя він присвятив науковим дослідженням:

„Може саме це й було передумовою для його видатних наукових досягнень. Але видатним він став не тільки завдяки науці – він завжди був відданим правозахисником, вмів бути гарним другом, йому було притаманне почуття гумору. Але людська близькість для нього була нестерпною.”

Альберт Ейнштейн помер 18-го квітня 1955-го року в Прінстоні, самотній, нікого з близьких біля нього не було, на своєму ліжку він розкидав лише свої наукові записи.