1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Незрозуміла Волинь: чим ризикує Україна у відносинах з Польщею

Парламенти України й Польщі нещодавно прийняли декларацію, покликану пом'якшити суперечку про події на Волині в роки Другої світової війни. Але експерти попереджають - проблема не зникне.

Президент України Петро Порошенко біля меморіалу жертвам подій на Волині, Варшава

Президент України Петро Порошенко біля меморіалу жертвам подій на Волині у 1940-х роках у Варшаві

Слова "Волинь" в тексті документа немає. Але "Декларація пам'яті й солідарності", яку Верховна Рада України і польський Сейм ухвалили 20 жовтня, присвячена саме подіям на Волині більш ніж 70-річної давнини. Ідеться про масові вбивства під час Другої світової війни, які в Україні називають "Волинською трагедією", а в Польщі до цього було прийнято іменувати "Волинської різаниною". За різними оцінками, за роки нацистської окупації жертвами українських націоналістів серед цивільного населення стали від 50 до 100 тисяч поляків.

Спроба зняти напруженість

У Польщі події тепер офіційно називаються геноцидом. Відповідна резолюція парламенту, якою був запроваджений цей термін, ось уже четвертий місяць затьмарює відносини України з Польщею - її сусідом і головним партнером у Європейському Союзі.

Нинішня декларація стала спробою зняти напруженість. Київ спочатку хотів проголосувати до 17 вересня - чергової річниці подій 1939 року, коли за таємною домовленістю з нацистською Німеччиною Радянський Союз ввів війська в Східну Польщу - нинішню Західну Україну. Чи то через узгодження тексту, чи то з інших причин процес затягнувся. Планувалося, що декларацію ухвалить і парламент Литви, але через вибори в країні голосування відклали.

Документ можна умовно розділити на дві частини - історичну та сучасну. У першій, більш розгорнутій, парламенти вшанували пам'ять "мільйонів жертв" Другої світової війни в обох країнах і засудили "зовнішніх агресорів, які намагалися знищити" їх незалежність. Згадується "пакт Молотова-Ріббентропа", агресія Німеччини проти Польщі та приєднання до цієї агресії Радянського Союзу.

Також в декларації йдеться про "боротьбу польських і українських національних сил" руху опору, міститься заклик активізувати "неупереджені історичні дослідження" і стримувати "сили, які ведуть до суперечок" в двох країнах. У другій частині документа засуджується нинішня "агресивна зовнішня політика" Росії щодо України.

Що недооцінив Київ

Але і тепер, коли документ прийнятий, Києву не слід розслаблятися, вважає український історик, експерт з Польщі, який викладає в берлінському Університеті імені Гумбольдта, Андрій Портнов. "Було б небезпечною помилкою з української сторони вважати, що питання закрите, - сказав він в бесіді з DW. - З польської сторони ця декларація не суперечить резолюції Сейму і не знімає очікувань від української сторони, вони нікуди не зникли".

Тема Волині, яка в Польщі десятиліттями замовчувалася, останнім часом ставала дедалі більш популярною, каже історик : "Значна частина польських еліт відчула, що є запит на таку мартирологію - риторику про невинних жертв польського народу". За його спостереженнями, для багатьох поляків Волинь відсуває на другий план інші знакові події війни, такі як Вестерплатте або Катинь.

Польська реконструкція подій на Волині до 70-х роковин трагедії, 2013 рік

У Польщі тема подій на Волині останніми роками дедалі більше висувалася на передній план провідними політиками

Для українців рішення Польщі оголосити події на Волині геноцидом стало несподіваним, викликало нерозуміння і критику. Багато хто вважав, що найважче в процесі примирення, розпочатому президентами Леонідом Кучмою та Олександром Квасневським більше 10 років тому, позаду. У 2013 році, в 70-ту річницю подій на Волині, обидва екс-лідери закликали не допустити погіршення відносин.

Декларація як "політичний знак"

Але дії Варшави деякі політики в Києві оцінили як спробу поставити примирення під сумнів. Колишній міністр закордонних справ Борис Тарасюк назвав рішення Польщі "антиукраїнським" і на знак протесту пішов з посади глави групи з міжпарламентських зв'язків з Польщею. Верховна Рада ухвалила 8 вересня заяву, в якій закликала польських колег "припинити політизацію трагічних сторінок" історії.

На цьому тлі експерти називають ухвалену в жовтні спільну декларацію двох парламентів важливою. Корнеліус Охман, експерт зі Східної Європи та член правління Фонду німецько-польського співробітництва в Варшаві, сподівається, "що вона стане політичним знаком, що осмислення польсько-української історії буде продовжено на рівні експертів, а не політиків".

Україна недооцінила інтерес в Польщі до теми Волині, згаявши час, вважає Портнов. Одна з причин, каже історик, - в тому, що багато українців не знають про ті події. Крім того, зазначає Портнов, далеко не всі сучасні українці ідентифікують себе з Українською повстанською армією (УПА), яку в Польщі звинувачують у масових вбивствах на Волині в роки Другої світової війни. На його думку, Києву давно слід було створити міжнародну комісію з вивчення трагедії на Волині за участю експертів з США, Великобританії та інших країн.

Контрпродуктивна заборона фільму

Однією з недавніх помилок України експерти називають рішення не допустити показу фільму "Волинь" польського режисера Войцеха Смажовського. Як стало відомо в середині жовтня, український МЗС рекомендував Польському інституту в Києві не показувати цю картину, яка нещодавно вийшла в прокат і користується успіхом у Польщі.

Корнеліус Охман пропонує Україні брати приклад з Польщі та Німеччини і усвідомити, що процес історичного примирення займає десятки років. Він вважає неправильною відмову від показу фільму "Волинь". Експерт нагадав про німецький художній фільм "Наші матері, наші батьки" про часи нацизму, який кілька років тому викликав хвилю критики в Польщі. "Фільм був показаний, після чого проведена дискусія на рівні експертів, які вказали на неточності, - каже Охман. - Заборона швидше сприяє опору".

Поки ж суперечка про волинські події вже має негативні наслідки для сотень тисяч українців, які приїхали до Польщі після російської анексії Криму та початку війни в Донбасі, вважає Портнов. Це і ксенофобські настрої, і "побутова дискримінація людей з синьо-жовтими українськими прапорами", говорить історик. Він не вірить у те, що польський уряд послабить підтримку України, але в польському суспільстві ставлення до українців може стати більш прохолодним. Корнеліус Охман вважає інакше. На його думку, підтримка України на рівні польського суспільства не зміниться.

Дивитись відео 00:52

Качинський про Волинську трагедію (11.07.2016)

Аудіо й відео до теми