На навчання до Німеччини - якщо дуже захотіти, то вийде | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 06.06.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

На навчання до Німеччини - якщо дуже захотіти, то вийде

У випускників Спільного українсько-німецького факультету машинобудування проблем з працевлаштуванням немає. Водночас слід відразу себе налаштувати: навчання легким не буде.

Der Campustower am Universitätsplatz auf dem Gelände der Universität Otto von Guericke in Magdeburg, aufgenommen am 14.05.2009. Rund 13.000 Studenten sind an der Universität in über 70 Studiengängen eingeschrieben. Foto: Jens Wolf +++(c) dpa - Report+++

Otto von Guericke-Universität Magdeburg - "Campustower"

Коли їхні друзі вже на повну «релаксують», вони ще сидять в аудиторії і зубрять німецькі відмінки. «Складно. Спочатку навіть хотів кинути. Але все ж таки витримав і тепер можу похвалитися солідними знаннями німецької», - згадує Едуард Мартов, один із студентів Спільного українсько-німецького факультету машинобудування Національного технічного університету України «КПІ».

Одні відпочивають, інші вчать німецьку

Одні відпочивають, інші вчать німецьку

За плечима Едуарда чотири вкрай напружених роки. Однак він не скаржиться на життя, більше того: «Під час навчання я став справжнім фанатом машинобудування». Едуард вже подумки перебуває в Магдебурзі. Отримавши диплом бакалавра, він планує продовжити освіту в магістратурі Університету імені Отто фон Ґеріке, а згодом, маючи в кишені диплом німецького інженера, знайти цікаве й добреоплачуване місце роботи. І, як свідчить досвід, такі мрії цілком можуть стати реальністю.

10 років співпраці з Магдебургом

От уже десять років КПІ успішно співпрацює з магдебурзьким університетом. Навчання проводиться за трьома напрямами: інженерна механіка, інженерне матеріалознавство і зварювання. Після чотирьох років у Києві - український диплом бакалавра. Потім півтора року в магістратурі в Магдебурзі - й німецький диплом магістра, а після захисту в Україні - аналогічний український диплом.

Проблем з працевлаштуванням у випускників спільного українсько-німецького факультету, як правило, немає, розповідає декан Олександр Халімон. Вони знаходять роботу на німецьких фірмах, на спільних українсько-німецьких підприємствах, або займаються науковою діяльністю. «Один з наших випускників, - не без гордощів зауважив Халімон, - є науковим співробітником Берлінського технічного університету».

Багато хто сходить з дистанції ще майже на старті

Багато хто сходить з дистанції ще майже на старті

До фінішу дотягує не кожен

Щоправда далеко не кожен, хто розпочав таке амбітне навчання, успішно його завершує. Записатися на спільний факультет може фактично кожен студент Механіко-машинобудівного інституту, зварювального та інженерно-фізичного факультетів КПІ. «Ми набираємо всіх охочих. 2011 року зарахували 40 студентів. Уже після першого семестру залишилось 15», - констатує декан спільного українсько-німецького факультету.

Одна з головних причин такого масового відсіювання - велике навантаження. Для того, аби розпочати навчання на спільному факультеті, не потрібно знати німецької. Її вивчають уже під час навчання. А це означає додаткові пари. Крім того, шкільна система в Україні функціонує не так як хотілося б. «Нинішні абітурієнти дуже слабкі з математики, фізики, хімії, - каже Халімон. - Якість шкільної освіти впала, а високий рівень викладання й вимог в університеті залишився. Тому студентам доводиться докладати величезних додаткових зусиль».

Студенти спільного факультету вчаться в Києві за німецькими планами

Студенти спільного факультету вчаться в Києві за німецькими планами

Адаптація до німецьких умов ще в Києві

Водночас той, хто успішно витримав чотири роки в Києві, вже подолає й навчання в Магдебурзі. «Студенти з України успішно складають в Німеччині всі іспити», - підтверджує головний координатор спільного факультету Лімара Дюбнер з Магдебурга. За її словами, українці вже від самого початку можуть слухати лекції на рівні з німецькими студентами. Адже адаптацію до німецьких реалій вони пройшли ще в Києві: отримавши базові знання з німецької мови, їм на третьому курсі починають викладати німецькою технічні дисципліни.

«Українські студенти вчаться за німецькими навчальними планами, - каже декан спільного факультету Халімон. - Лекційний матеріал, підручники надаються з Німеччини». Таким чином, потрапивши до Магдебурга, фактично змінюється лише місце, але не зміст.

Самоорганізація і підробіток

І все ж таки навчання в Магдебурзі має свої нюанси. Як розповіла колишня студентка спільного факультету, а нині аспірантка в Магдебурзі Олена Ковальська, у Німеччині доводиться проявляти більшу самостійність, доводиться більше організовувати власноруч. Водночас її приємно вразило, що ще під час навчання студенти знайомляться з практичним застосуванням теоретичних знань: це і праця в добре оснащених лабораторіях, і залучення студентів до проектів різних фірм.

У Німеччині доводиться проявляти більшу самостійність

У Німеччині доводиться проявляти більшу самостійність

Усе це лунає заманливо, але на що жити? Навчаючись у магістратурі Олена, як і інші студенти спільного факультету, отримувала стипендію - 500 євро. На такі гроші особливо не розженешся, однак у Магдебурзі є можливість підробити і не обов'язково, подаючи пиво в одному зі студентських кабаків. «Можна влаштуватися помічником прямо на факультеті, де вчишся. Як правило, їм потрібна студентська робоча сила», - ділиться досвідом дівчина.

Одним словом, маючи бажання можна й підробіток за спеціальністю знайти. Отже, навчання в Німеччині з вкрай привабливою кар'єрною перспективою не є якоюсь позахмарної мрією. Хоча для її досягнення доведеться й серйозно попотіти.

DW.COM