На бієнале в Берліні радять забути про страх та впливати на політику | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 01.05.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

На бієнале в Берліні радять забути про страх та впливати на політику

У Берліні розпочалася сьома мистецька бієнале. Співкуратор Йоанна Варша розповіла Deutsche Welle про українські проекти та про те, як мистецтво впливає на суспільство.

Сьома Берлінська бієнале присвячена політичному мистецтву

Сьома Берлінська бієнале присвячена політичному мистецтву

У Берліні розпочалася сьома мистецька бієнале. Акцент заходу було зроблено на політичному мистецтві як найбільш актуальному.  Кураторами бієнале, що проходить під гаслом «Забути про страх», стали польські митці Артур Жмієвський та Йоанна Варша, а також російська арт-група «Війна». Про те, чи може мистецтво змінити світ, а також які політичні проекти презентують Україну в Берліні, Deutsche Welle розповіла куратор Йоанна Варша.

DW: На 7-й Берлінській бієнале в основному представлено політичне мистецтво. Але чи може мистецтво справді змінити суспільство?

Куратор Йоанна Варша

Куратор Йоанна Варша

Йоанна Варша: Я переконана, що мистецтво може розпочати ті зміни, що призведуть до подальших змін. Так, можна говорити, що це завжди залежить від людей. Але митці обігрують момент, і таким чином створюють резервуар політичного мислення. Приміром, на бієнале представлено проект колишнього мера Боготи (Колумбія) Антанаса Мокуса. На прикладі його діяльності ми можемо бачити, як мистецтво змінює щоденне життя людей в Боготі. Якщо політики почнуть серйозно думати про мистецтво, вони багато чого зможуть досягнути таким чином.

- Берлінська бієнале підтримала митців з Центру візуальної культури в Києві, в якому в лютому було закрито виставку «Українське тіло», а згодом і самому Центру довелося змінити локацію. Що було причиною такого рішення?

- Одним з головних партнерів Берлінської бієнале є польське видання «Критика політична». І ще кілька років тому це видання почало співпрацю з кількома сусідами Польщі, в тому числі з Україною. І в Центрі візуальної культури при «Києво-Могилянській академії» також було відкрито клуб «Критики політичної». Для нас було дуже важливо відслідковувати, що відбувається в сусідніх країнах, і коли ми дізналися про закриття виставки, то вирішили підтримати їх, щоб, можливо, вплинути таким чином.

- Чи надходили від українських митців із Центру візуальної культури пропозиції про співпрацю з бієнале?

- Деякою мірою вони представлені на Берлінській бієнале. Для нас важливо, щоб бієнале відбувалася не тільки тут, у Берліні. Бієнале – це не лише експозиція. Матеріали на нашому веб-сайті, процес, події в різних країнах – це все її елементи. Тут мені хотілось би процитувати групу «Війна», яка є співкуратором  бієнале. Вони кажуть: «Митці зацікавлені лише в тому, де та як вони можуть виставлятися. Це не наша мета».  Українці в рамках бієнале представлені. У проекті Breaking the news бере участь Олексій Радинський - активіст Центру візуальної культури, який представив фільм про закриття виставки «Українське тіло». У рамках того ж проекту відео з однієї з акцій презентувала група Femen,  також ми організували семінар художниці Алевтіни Кахідзе.

- Презентація проекту Femen на бієнале – це ваша ідея чи пропозиція самих учасниць руху?

Відео з акції Femen на Берлінській бієнале

Відео з акції Femen на Берлінській бієнале

- Ні, це швидше була наша ідея, адже ми намагаємося слідкувати за діяльністю різних груп, і часто вони навіть не потребують бієнале, щоб бути представленими публіці. У проекті Breaking the news представлені відео акцій з різних міст світу, наприклад, з Каїра та Лондона, які продовжуються, незважаючи ні на що. І на бієнале в цьому проекті ми хотіли звести активізм та арт-журналістику разом.

-Наскільки, на вашу думку, можна вважати діяльність Femen мистецтвом?

- Тут така ж ситуація, як і з російською групою «Війна». Якщо ви спитаєте учасників «Війни», де закінчується мистецтво, вони скажуть: «Ніде». Це відбувається на ваш розсуд: якщо ви вважаєте, що це мистецтво, це буде мистецтвом. Якщо ви хочете, ви можете називати свою щоденну діяльність мистецтвом, якщо вона приносить реконтекстуалізацію реальності. І поки Femen називають свою діяльність мистецтвом, вони легітимізують себе як митці. Сподіваюся, чим більше вони будуть представлені за кордоном, тим важливішою буде їхня роль в середині країни.

- Російське політичне мистецтво є широко відомим у світі, зокрема й через діяльність групи «Війна». Українці ж не можуть похвалитися такою популярністю. На вашу думку, від чого залежить рівень політичного мистецтва в країні?

- Я думаю, це повинно зайняти трохи часу. Такі мистецькі групи демонструють свою сміливість. І якщо їх затримують або ув’язнюють (як у випадку з Олександром Володарським, який відсидів кілька місяців у виправному закладі після імітації статевого акту під Верховною радою) – це означає, що мистецтво працює.

DW.COM

Також за темою