1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Надія на Європу: українці шукають зниклих дітей через Страсбург

Окрім конституційної кризи, що наступного тижня стане предметом розгляду Парламентської асамблеї Ради Європи, ще одна українська тема може незабаром вийти на передній план у відносинах між Україною та європейськими інституціями. Чи справді в Харкові були випадки торгівлі людськими органами й дітьми, як це приспускають деякі правозахисники? Справою зацікавивлися в Європейському парламенті та в Раді Єв

�опи.

Торгівля людськими органами вважається одним з найбільш прибуткових видів діяльності міжнародних кримінальних струтур. Якщо раніше від цього потерпали переважно африканські та азіатські країни, то сьогодні торгівля органами стала викликом і для європейського континенту. Найбільше випадків зафіксовано у Молдові, де люди, не маючи іншої можливості заробити гроші, продають за кілька тисяч доларів власні органи. В сусідній Україні, кажуть експерти, проблема стоїть хоч і не так гостро, але вона також є.

"4 листопада 2002 року одна з членів моєї родини, багатодітної родини України, Пузікова Світлана, поїхала в пологовий будинок № 6 народжувати дитину. Вона народила її здоровою, нормальною, що підтверджують і документи про вагу - 3700 граммів. Після чого акушерка загорнула її в пелюшки і передала сторонній жінці, яка стояла в пологовому залі. З цієї жінки зроблено фоторобот, але прокуратура досі не знайшла її, щоб з"ясувати, в якому напрямку та віднесла дитину. Через дві години лікар, акушер-гінеколог, сказав Світлані, що дитина померла. Лікарі просили її підписати документи, що це були не пологи, а аборт. Але Світлана відмовилася і з шостої години ранку вся родина наполягала на тому, щоб їм віддали дитину - живу або мертву. Але ніхто дитину так більше й не бачив".

Більше року минуло відтоді, як 58-річна Тетяна Захарова (Ісаєва), яка очолює Всеукраїнську федерацію багатодітних сімей, почала займатися справою про зникнення немовлят у Харкові. На сьогодні є принаймні два відносно добре задокументованих випадки, на підставі яких правозахисниця висуває припущення: дітей могли викрасти для незаконного всиновлення, або ж для транплантації органів. Її аргумент:

"Ці жінки з села, вони здорові, вродливі й усі мають "генетичну силу", бо всі у п"ятій генерації - з Харківської області. Це може бути важливим як для трансплантації, так і для адаптації дітей в інших родинах".

Часткове підтвердження однієї з версій Захарова знайшла весною минулого року під час пошуків зниклої дитини:

"18 квіня 2003 року в Харкові на 17-му цвинтарі відбулася ексгумація. Було витягнуто труну, в якій, як казали лікарі, міг знаходитися плід Світлани Пузікової... Під час ексгумації було виявлено зайвий плід, який було буквально розшматовано: він був без нирок, без мозку. Ми почали домагатися розслідування, кому належить ця розрубана дитина. Але нам відповідають відмовою, прокурори не бажають розслідувати цю справу".

Незважаючи на звернення до численних юридичних інстанцій, на сьогодні ані прокуратура, ані інші органи української влади не дали відповіді на головне запитання Тетяни Захарової. У свою чергу медичні працівники категорично відкидають усі звинувачення потерпілих.

"Все ж таки мафія в нас дуже сильна", -

припускає жінка, яка за свою діяльність і допомогу малозахищеним і багатодітним сім"ям в Україні дістала визнання ООН. Оскільки Захарова має багаторічний досвід співпраці з міжнародними організаціями, її наступний крок був прогнозованим - Європа:

"З 1993 року ми є членом міжнародного комітету сім"ї Організації Об"єднаних Націй, і я часто буваю на нарадах на вищому рівні Європейської економічної комісії, зокрема, з прав жінок і дітей. І там я маю колег з Німеччини, до яких ми звернулись з тим, що ми не можемо в Україні нічого зробити, і наші німецькі колеги познайомили нас з Ґабріелею Штаунер, депутатом Європарламенту".

Як незабаром з"ясувалося, з підключенням німецької жінки-політика, члена партії Християнсько-соціальний союз, у справі про харківських немовлят настав крутий поворот. Ґабріеле Штаунер профінансувала аналіз ДНК батьків зниклих дітей. Штаунер влаштувала в грудні минулого року візит Тетяни Захарової до Страсбурга, де вона виступила в Європарламенті перед депутатами з групи "Україна-ЄС". Під час цього ж візиту Захарова особисто говорила і з комісаром Ради Європи з прав людини Альваро Хіль-Роблесом. Результату цих зустрічей не доведеться довго чекати. Уже в лютому до Києва завітають європарламентарії, які піднімуть проблему зниклих дітей не тільки на загальноукраїнському, а й на регіональному рівні, зустрінуться у Харкові з родинами потерпілих, правоохоронцями.

Європа вимагатиме від офіційного Києва пояснень, запевнили Тетяну Захарову в Страсбурзі. Сама ж Ґабріеле Штаунер налаштована дуже рішуче. Депутат Європарламенту не виключає застосування проти України економічних важелів, якщо політичних бракуватиме:

"Якщо Україна до цього не готова, ми звертатимемося до Європейської комісії і вимагатимемо зменшення фінансової допомоги. По-друге, а це вдасться зробити швидше, Тетяна Захарова передала досьє комісару Ради Європи з прав людини Альваро Хіль-Роблесу, в якому задокументовано два випадки. Хіль-Роблес, з яким ми зустрічалися, зацікавився цією справою і сказав, що коли поїде в Україну, а це станеться ще цього року, поставить це питання на переговорах з українськими властями".

Досвід попередніх років показує, що коли йдеться про порушення прав людини, Україна не завжди поспішає задовольняти вимоги європейських інституцій. Саме цьому досі не припинено процедуру моніторингу країни з боку Ради Європи. Інколи, як це було цього тижня з делегатами комітету ПАРЄ, критика європейських парламентаріїв сприймається в Києві як втручання у внутрішні справи. Ґабріеле Штаунер на радить Україні займати таку ж позицію у справі про зниклих у Харкові дітей:

"Україна прагне вступити до Європейського союзу, вона є членом Ради Європи і таким чином має виконувати Європейську конвенцію з прав людини. Торгівля органами і торгівля дітьми, а батьки все ще сподіваються, що їхні діти, можливо, живі, - це серйозне порушення європейських норм. Тому країні, яка приховує від громадськості такі порушення, немає місця в Європі. В цьому питанні я не відступлю. Я збираюся особисто написати листа президенту Кучмі, який уже підготовлено, і висловити обурення тим, що така мужня жінка, борець за права людини і родини пані Захарова, а точніше очолювана нею організація, була позбавлена приміщення. Десять років вона займала це приміщення в Харкові і тепер їй відмовили. Я прошу пояснити причини".

Хоча на сьогодні є лише кілька випадків, де підозра в торгівлі органами й/або дітьми є особливо сильною, проблема в Україні може бути набагато більшою, припускає Ґабріеле Штаунер:

"Існують припущення про торгівлю органами, навіть у великих масштабах. Відразу після виходу в ефір першої передачі по ЦДФ 11-го жовтня 2003 року один з українських прокурорів повідомив, що це не єдиний випадок зникнення дітей. В Україні від 1998 року зникло до 700 дітей, з яких, за офіційними даними, досі не знайдено слідів близько 300".

До речі про ЦДФ, на який посилається євродепутат Штаунер. "Справа Захарової" уже набула в Європі суттєвого медійного розголосу. У ФРН впливовий телеканал ЦДФ (Друга програма німецького телебачення) торік показав два сюжети про пошук зниклих українських немовлят. Німецькі журналісти побували в Харкові й супроводжували Тетяну Захарову в Страсбурзі. Після першого сюжету, невідомі побили в Харкові сина правозахисниці, який досі хворіє. Тетяна Захарова каже, що на неї чиниться постійний тиск: погрози по телефону, на вулиці. Але вона не втрачає надії і продовжує шукати відповідь на одне своє запитання:

"Де ці діти?"

На момент підготовки нашої передачі офіційної реакції України на звернення Тетяни Захарової до європейських інституцій у Страсбурзі не було. У бюро інформації Ради Європи в Києві не змогли прокоментувати цю справу, пославшись на брак даних.