1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Морозиво з кісточкою, акупунктура та Chappi: бізнес на хатніх улюбленцях

Нарешті чоловік у білих рукавичках запалив останню свічку на столі й розгорнув меню. Ларрі швидко пробіг носом приклеєні шматочки сухого м’яса й зупинився на страві номер два. Сьогодні він їстиме дичину з рисом басматі та кольрабі.

default

„Ні,ні, десерту не буде! - суворо каже тойтер’єрові його господиня. – Ти й так набрав за зиму майже чотириста грамів”. „Для мене, будь ласка, рагу з білих грибів” - ці слова адресовані вже офіціантові...

Герд Кехер відкрив у Касселі собачий ресторан шість років тому. Спочатку клієнтів було негусто, але тепер – особливо на вихідні – місця замовляють заздалегідь. Не скаржиться на відсутність попиту й власниця дюссельдорфської кондитерської для собак Фредерика Фридль. Мало не щодня доводиться випікати чергову партію кексів із вівсянки, гарбузового печива у формі сердечок, бананово-горіхові торти на дні народження чотирилапих членів родини. „Усе без солі, цукру, консервантів та ароматичних домішок, - запевняє фрау Фридль, зважуючи ласощі в прозорих пакетиках. – Жодної загрози для здоров’я Вашої Дальми...” Родина Шенбергерів з містечка Бад Оєнгайм ось уже три роки поспіль поповнює влітку асортимент їхнього звичайного „людського” кафе собачим морозивом. Хітом програми є кульки з перемеленою яловичиною та жувальною кісточкою всередині. У кельнському центрі Dogs in balancе, господарям допомагають боротися з зимовими депресіями тварин, ожирінням, алергіями й навіть вадами характеру. А також пропонують курси реабілітації для загального поліпшення фізичного стану. Як це функціонує на практиці вирішила дізнатися Анна Ощипок:

„Заклад із гучною назвою розташований не в центрі, як можна було б очікувати, а в одному з передмість Кельна. Будинок нічим не відрізняється від інших на вулиці, й перше, що вражає, коли переступаєш його поріг, це затишна, майже хатня атмосфера. Одночасно зі мною до вітальні заходить жінка з лабрадором на повідку. „Привіт, Кристино! Як справи, Тоско? – звертається одразу до обох керівниця центру Інгрид Кулартц. – Ти вже вигуляла сьогодні свою господиню?”

„Ми приходимо сюди від березня минулого року щонайменше два, а, буває, й чотири рази на тиждень. Справа в тому, що Тоска перехворіла ледь не всіма можливими хворобами, перенесла операції кульшового суглоба. Це було жахливо - трирічний собака, який практично не міг бігати. Тепер, як бачите, в неї цілком щасливий вигляд. Сьогодні ми почнемо тренування з аква-доріжки”.

„Зачекай, Тоско! Повільніше, повільніше...” - терапевт та Кристина ставлять лабрадорку на біговий транспортер, розміщений на дні своєрідного акваріуму, який потім наповнюють теплою водою до рівня грудної клітки. Натиснувши на кнопку, Інгрид Кулартц пояснює:

„Ми обходимося зазвичай без медикаментів. Сенс цієї процедури, наприклад, полягає в тому, що завдяки воді вага тіла зменшується, й біг не спричиняє собаці болю, бо навантаження на суглоби становить лише одну шосту від звичайного. За артозів і після операцій рух обов’язково потрібен для поліпшення кровообігу, нормалізації роботи серця, нарощування м’язів та проти жирових відкладень. Окрім цього в нас є масаж, акупунктура, гомеопатичне лікування, інгаляція морським повітрям тощо.”

Як то кажуть, трохи втомлена, але задоволена бігом Тоска, залишаючи після себе калюжі, прямує в кімнату поряд, до солярію. На матрацику під дією інфрачервоного проміння швидко сохне не лише її густа шерсть, а й добре прогріваються суглоби та м’язові тканини. Доводиться навіть трохи підвищити голос, аби зімлілий від приємності собака за 10 хвилин знову підвівся на ноги. Остання процедура – магнітна терапія. Лише ці десять сеансів коштують 100 євро. „Недешево, звичайно, - каже Кристина. – Але для мене головне – бачити наслідки. Зрештою, це ж член родини”. На прощання я запитала пані Кулартц, чи правда, що для багатьох німців собаки та кішки сьогодні є єдиними супутниками життя, й тому для них нічого не шкода?

„Це застаріле кліше. Звичайно, є замкнені люди, які живуть самотньо й яким ніхто не потрібен, окрім чотирилапого друга. З другого боку, ніде так легко не зав’язуються нові знайомства, як під час прогулянок із собакою. Запитання „чим ви годуєте свою таксу, що в неї така гарна шерсть” достатньо, аби бесіда розтягнулася на години...”

За даними дослідження університету міста Геттинґена, власники собак у Німеччині витрачають на своїх підопічних до п’яти мільярдів євро щороку. І попри бездоганний догляд, серед хатніх улюбленців прогресують такі хвороби, як діабет, остеохондроз та рак. Майже у вісімдесяти відсотках випадків причиною передчасної смерті стають злоякісні пухлини, стверджує керівник гамбурзької ветеринарної клініки, професор Дирк Шредер. Ця сумна статистика, на його думку, напряму пов’язана зі стабільними прибутками фірм, що спеціалізуються на виробництві тваринних кормів. „Кішки купували б мишей” назвав свою книгу німецький журналіст Ганс-Ульрих Ґрім. У ній він цитує й інших фахівців, які доходять схожого висновку. Третього березня видання мало з’явитися на полицях книгарень. Але адвокати американського концерну Masterfoods - виробника Pedigree, Whiskas, Kitekat, Sheba, Cesar, Frolic Chappi тощо - домоглися тимчасової заборони на продаж, оскарживши низку висловлювань автора в суді. Невеличке австрійське видавництво Deuticke, де побачила світ викривальна книга, в свою чергу подало протест. „Давид проти Голіафа, - каже директорка видавничого дому Мартіна Шмідт. – Однак боротися треба до кінця”:

„Ми переконані, що на нашому боці достатньо аргументів, аби виграти цю справу. Ганс-Ульрих Ґрім не наводить жодних чинників, яких він не міг би довести. Коли працюєш над такою темою, конфлікт запрограмований, і зрозуміло, що автор тисячу разів перевірив усі дані. Досвід судових розглядів у нас є. Це не перша „чорна книга” галузі, яку ми видаємо.”

Не початківець і журналіст Ґрім. Читачам відомі його книги „Харчова брехня”, „Обережно: смак”, „Із чортового горщика”. Цього разу колишній редактор журналу Spigel піддав аналізові – в прямому сенсі слова також – уміст не наших каструль, а баночок та пакетиків із готовою їжею для Мурок та Греїв. Більшість рагу, паштетів, канапе та рулетів виготовлена винятково з відходів боєнь та кісткового борошна, пише Ганс-Ульрих Ґрім. З додаванням великої кількості підсилювачів смаку, ароматизаторів, консервантів, харчових барвників. Чого не міститься в цих виробах, то це обіцяних на упакуванні курятини, яловичини, кролятини, тунця, печінки, тобто, справжнього м’яса. Мартіна Шмідт:

„Складники, які опиняються в кормах, обробляють різними смаковими домішками таким чином, що тварини починають охоче їсти те, до чого за звичайних умов вони навіть не наблизилися б, не стали б і нюхати. Скільки кицьок та собак потерпають від того, що втрачається природна здатність відрізняти корисну їжу від шкідливої. На лихо собі та дбайливим господарям, які воліли найліпшого.”

Ганс-Ульрих Ґрім з’ясував, зокрема, що білково-ферментний замінник м’яса, який значно зменшує собівартість кормів, виробляють на основі бактерій, видобутих із фекалій. І це жодним чином не суперечить суворим європейським стандартам. Які ще відкриття містяться в книзі „Кішки купували б мишей”, можна буде дізнатися, якщо маловідоме віденське видавництво відстоїть свої права в судовому процесі проти Masterfoods – американського концерну, який постачає Pedigree, Whiskas та Ко в більш як у 100 країн світу.

За матеріалами німецьких ЗМІ