1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Молодість, монастир і медіа

Міхаела Лейфген нічим не відрізняється від однолітків. Студентка носить футболки й джинси. Лише срібний хрестик на шиї видає, що приватне життя дівчини інше. Його просто немає, бо вона – черниця.

default

Не кожну черницю пізнаєш по одежі.

Закінчивши школу, молоді німці як правило намагаються поступити до вузу, або почати працювати. Міхаела Лейфген обрала інший шлях. Коли їй виповнилося 19, вона пішла в монастир і стала черницею католицького Ордену Штейлерських сестер-місіонерок. Це було п’ять років тому.

Сьогодні Міхаела вивчає журналістику й основи мас-медіа в університеті Дюссельдорфа. Вона вирішила, що життя для релігії не означає відмову від освіти. Її життя, каже Міхаела, мало чим відрізняється від звичайного студентського: зранку семінари й лекції, ввечері можна піти в кіно.

Випробування коханням

Відмінність в іншому. Ставши черницею, Міхаела дала обітницю не виходити заміж, жити в бідності й бути покірною. Саме про це її найчастіше запитують нові знайомі, коли дізнаються, що вона черниця:

„Я не можу вийти заміж, не маю власних речей і не маю власної волі. Тобто я в усьому прислухаюся до думки товариства. Багато хто каже, о боже, так у тебе ж фактично більше немає власного життя, немає місця для особистих відносин”.

Особисті відносини, кохання, секс – Міхаела каже, що це не так важливо:

„У мене був хлопець, і я часто закохувалася, але це ніколи не наповнювало моє життя настільки, щоб сказати собі: якщо в мене цього не буде, то я втрачаю щось суттєве”.

Лише один раз, зізнається Міхаела, вона засумнівалася, що зробила правильний вибір. Кілька місяців тому 24-річна дівчина закохалася. Інше життя здавалося дуже привабливими, але вона вибрала віру в бога.

„У мене все є”

Міхаела живе з трьома іншими сестрами її Ордену, які набагато старше. Кожен день починається і завершується спільною молитвою. Кожна з сестер має окрему кімнату. Кухня й сад спільні. Але все це їм не належить:

„Бідність означає, що мене нічого не тримає. В мене є все що мені потрібно. У мене є лептоп та інші речі, що мені потрібні, але це не означає, що я від цього залежу. Тобто я не думаю постійно, що мені треба зростати, робити кар’єру, я на цьому не зациклююся”.

Вона виросла в релігійній родині. Змалку брала активну участь у житті церковної громади, літні канікули проводила в католицьких таборах. Але бажання стати черницею виникло спонтанно. В одному журналі Міхаела прочитала про роботу сестер-місіонерок за кордоном. Вона вирішила спробувати і поїхала на один рік у Бразилію. Її Орден працює там у школах, лікарнях, релігійних та соціальних установах.

Черниця-журналістка, а чому б і ні?

Після Бразилії вона вирішила присвятити все своє життя богові. Спочатку три роки освіти в монастирі, а тепер – Дюссельдорфський університет. Міхаела хоче стати журналісткою. Чи підходить така професія для черниці?

„Для мене та моєї громади це зовсім не дивина. Ми – місіонерки. Це не означає, що ми всі вивчаємо теологію, а те, що в кожної з нас дуже різні професії. А експерти з мас-медіа дуже потрібні в моєму товаристві. На сестер, які щось у цьому розуміють, існує величезний попит”.

Міхаела переконана, що без роботи не залишиться. Вона каже, що працюватиме або в регіональній газеті, або в друкованому виданні її Ордену. Для неї головне – нести в люди любов до ближнього та віру.

  • Дата 14.05.2007
  • Автор За матеріалами кореспондентів
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AXyv
  • Дата 14.05.2007
  • Автор За матеріалами кореспондентів
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AXyv