«Ми – європейці!»: Новий рух хоче повернути Україну на шлях до Європи | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 26.10.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

«Ми – європейці!»: Новий рух хоче повернути Україну на шлях до Європи

Вони більше не вірять президентові Януковичу. Вони зібралися в інтернеті й вже вийшли на вулицю. У них немає лідера, але є спільна мета – рухати Україну в бік Європейського Союзу. Сьогодні їх сотні, а завтра?

Учасники першої акції біля Верховної Ради

Учасники першої акції біля Верховної Ради

Україна рухається в неправильному напрямку. Якщо вірити соціологічним опитуванням, так думають дві третини українців. Так думають і ті, хто в середині жовтня заснував у соціальній інтернет-мережі Facebook рух «Ми – європейці!». Останньою краплею став вирок у процесі над колишнім прем’єр-міністром і одним з лідерів опозиції Юлією Тимошенко і жорстка реакція на нього Європейського Союзу, розповів Deutsche Welle один із його засновників, київський журналіст і блогер Євген Іхельзон. За його словами, «відбувається спроба зміни стратегічного курсу держави».

Іхельзон не боїться гучних слів і каже, що «можливо, настав час зробити історичний вибір», маючи на увазі варіант повернення України до російської моделі розвитку суспільства. «Нас лякає не Росія, а політичний режим, що там функціонує», - пояснює він. Одна з цілей нового українського руху - уникнення того, що блогер називає «повторенням Радянського Союзу і тоталітаризму, коли люди залишаються при владі десятками років, їх ніхто не обирає; які саджають своїх конкурентів за ґрати».

19-го жовтня прихильники руху провели першу акцію в Києві, на яку, за їхніми власними оцінками, зібралося близько 200 людей. Чи не замало це для змін у країні з понад 45-мільйонним населенням? «Ми нікуди не поспішаємо», - каже Іхельзон. За його словами, організатори розуміють, що на досягнення цілей можуть піти роки.

Рух без лідера

За тиждень існування рух об’єднав кілька сотень людей. «Основне ядро» активістів – у Києві, але їх підтримують і в інших регіонах – від Миколаєва до Волині. Є активні учасники і за кордоном – в Іспанії та Великобританії, каже Іхельзон. Лідера в руху поки що немає, і це - свідоме рішення. «По-перше, це не на часі, а по-друге, у нас небезпечно бути лідером такого руху». Немає і планів створювати партію, оскільки, як каже 38-річний блогер, вона ризикує повторити долю інших дрібних партій.

Цілей у новоствореного руху дві – продовження курсу України на інтеграцію з ЄС та закріплення «цінностей, які в нас називають європейськими – права людини, громадянські свободи». За словами Іхельзона, рух «Ми – європейці!» прагне в першу чергу змусити уряд України реально дотримуватися проголошених цілей, тобто шляху до ЄС. «Ми не проти уряду, - каже Іхельзон. - Якщо курс країни не збігається з тим, що задекларований урядом – європейський вибір – будь-ласка, якщо ви це робити не хочете, залиште це місце. Знайдуться люди, які зроблять те, з приводу якого в Україні є реальний консенсус».

«Ми хочемо спробувати»

Справі, за даними опитувань, невелика, але більшість українців (близько 45 відсотків) підтримують вступ України до Євросоюзу. Це мільйони людей, які теоретично поділяють погляди засновників руху «Ми – європейці!». Але далеко не всі вони готові активно проявити свою позицію. «Українці поки що досить соціально пасивні», - каже Іхельзон. Він особисто радий тому, що за лічені дні вдалося організувати першу акцію в Києві. «Я побачив спокійних людей, інтелігентних, - каже Іхельзон. - Я побачив експертів, просто ентузіастів, які раніше не брали участі в якихось політичних об’єднаннях».

Саме на людей, яких можна зарахувати до українського середнього класу, схоже, орієнтується новий проєвропейський рух, що народився в соціальній мережі Facebook. Іхельзону прикро, що «Україні зараз розумні люди не потрібні». Це люди, які «сидять в інтернеті, обговорюють, і збираються емігрувати – або в себе, або за кордон». Новий рух прагне зробити так, щоб думку цих людей почув уряд. Тобто ідеться про механізм суспільного тиску – мирного, наголошує Іхельзон. «У мене є передчуття великих змін, які мають відбутися в Україні, каже журналіст. - Ми дуже хочемо, щоб вони були м’якими, щоб вони не були насильницькими».

Автор: Роман Гончаренко
Редактор: Дмитро Каневський

DW.COM