1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Лорелея – нове життя легендарної скелі

Здавалося б, нічого особливого, скеля над річкою. Таких тут багато. Середня течія Рейну віднедавна у списку спадщини ЮНЕСКО. Саме тут виникла легенда про Лорелею – жінку, яка своїм співом губить чоловіків. Але Лорелея це не тільки скеля й міф. Це ще туристичний центр і концертний майданчик, на якому виступали зірки року.

Рейнська долина.

Рейнська долина.

„На скелі сидить блондинка, яка розчісує волосся гребінцем. Внизу Рейном пливуть кораблі. Їхні капітани дивляться вгору, не помічають небезпечних поворотів і течій річки й гинуть”.

Це коротка версія всесвітньо відомої історії про Лорелею у виконанні екскурсовода Уте Крассманн. Але як Лорелея взагалі потрапила на скелю над Рейном – про це мало хто знає. Оригінальну версію виклав свого часу поет-романтик Клеменс фон Брентано, якого цитує Крассманн:

„У Бахараху на Рейні жила чарівниця. Була вона вродлива й файна молодиця. Чоловіки бажали її поцілунків, бо від любові немає порятунку”.

Далі історія сумна. Згідно з легендою, самій Лорелеї в коханні не пощастило: любий її залишив. Вона засумувала, пішла до священика й зажадала смерті. Але той у неї закохався й відправив у монастир. Шлях туди вів через скелястий берег. Жінці здалося, що внизу на кораблі вона бачить свого коханого. Вона втратила рівновагу й впала у Рейн.

Відтоді ця історія стала одним з найвідоміших німецьких міфів. Про Лорелею написано безліч віршів та інших творів. Найвідоміший з них – вірш Генріха Гейне, який поклав на музику композитор Фрідріх Зільхер.

Туристи відкрили для себе скелю Лорелея ще у ХІХ столітті. Першими там почали бувати заможні англійці. Пізніше міф перетворився на кітч. Сьогодні Лорелею можна купити на пам’ять: як бронзову русалку або як ляльку Барбі. Її зображення прикрашає пивні кухлі, ручки й футболки.

Але всього цього кітчу майже немає у туристичному центрі, що почав недавно працювати на плато скелі Лорелея. Натомість у сувенірному відділі можна купити місцеве вино та вироби ремісників.

Туристичний центр „Лорелея” був вперше представлений як проект на міжнародній виставці ЕКСПО-2000 у Ганновері. Сьогодні у його вітринах виставлені експонати на тему пароплавство на Рейні, флора й фауна регіону, або виноробство. Відтоді як у 2002 році ЮНЕСКО оголосила середню течію Рейну світової культурною спадщиною, туристам більше розповідають про культуру й традиції регіону, а не тільки про русалку.

Навіть на самій скелі лише невеликі таблички нагадують про Лорелею. Задумка була така, щоб не встановлювати фігури, які б псували пейзаж, а натомість вбити в скелю невеличкі мистецькі вироби. Уте Крассманн:

„Це розробили Дірк Мельцер та Сильвія Бек. Це вони придумали дизайн камінців та тексти. Вони дуже ретельно перевірили всю інформацію”.

Щороку скелю Лорелея відвідують тисячі туристів, але тривалий час там був лише один готель з рестораном. А ще невеличка сцена під відкритим небом, що була побудована ще у 30 роки ХХ-го століття. Легендарними вважаються рок-концерти, що проходили там у 70-ті та 80-ті роки. Готельної інфраструктури тоді бракувало, тому, коли приїжджали гранди на кшталт „Дженезіс”, їхні прихильники спали у наметах.

„Були часи, коли тут збиралися до 30 тисяч рокерів. Це не було заплановано, просто так сталося. Тоді ще навіть по радіо передавали заклики припинити ці зібрання, але ніхто не слухав. У радіусі кількох кілометрів тоді не можна було дістати харчів”.

Тепер на сцені тихо. Але є плани це змінити й пропонувати туристам привабливу музичну програму. Хоча й без музики скеля Лорелея залишається неповторною, особливо ввечері, каже Уте Крассманн:

„Рейнська долина дуже мальовнича. Вона все ще збуджує уяву, адже тут як і раніше - найнебезпечніше місце на Рейні. А коли над скелями встає повний місяць, і Рейн починає світитися сріблястим сяйвом, то й сьогодні, коли туман, можна побачити Лорелею, як вона сидить то тут, то там”.

  • Дата 15.07.2006
  • Автор За матеріалами кореспондентів
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AP94
  • Дата 15.07.2006
  • Автор За матеріалами кореспондентів
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AP94