1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Ласкаво просимо до офісу останнього керівника «штазі»

Віднедавна усі охочі можуть завітати до кабінету останнього керівника східнонімецької спецслужби «штазі» Ериха Мільке. До 1989 року саме тут підписувалися накази про шпигунство, переслідування, арешти.

Кабінет керівника штазі

Кабінет керівника "штазі"

Червоний килим під світло-коричневим столом. Яскраво-синій стілець, на якому сидів керівник «штазі». Такого ж кольору м’які крісла в іншому кутку кімнати. Ериху Мільке, який з 1957 до 1989 року очолював відомство державної безпеки Німецької Демократичної Республіки, вочевидь, добре працювалося в такому барвистому інтер'єрі. Водночас у його голові усе мало ділитися лише на чорне та біле. «Ворог той, хто інакше думає» - так називається виставка у колишньому кабінеті Мільке, яка документує діяльність «штазі».

Врятувати архіви та меблі

Ерих Мільке

Ерих Мільке

Коли сміливці 15 січня 1990 року штурмували центральний офіс «штазі» у берлінському районі Ліхтенберг, вони вберегли від знищення мільйони документів, а також важливі частини меблювання будинку під № 1, в якому знаходилася резиденція Мільке. Саме правозахисникам слід подякувати за те, що це автентичне місце збереглося як історична пам’ятка. Організувати цей перший приватний музей «штазі» взялися активісти з громадської організації «Антисталіністська акція». Своїми виставками, публікаціями та заходами за участю свідків тих подій, ця приватна ініціатива вже 22 роки підтримує інтерес до цієї сторінки німецької історії.

Вхід до будинку № 1 головного офісу штазі

Вхід до будинку № 1 головного офісу "штазі"

Утім, тривалий час кабінет Мільке та прилеглі до нього приміщення не були доступними для відвідувачів. Крім поганого стану будівлі, причиною цього була тяганина через суперечку між «Антисталіністською акцією» та державними установами. Держава вважає, що історичні пам’ятки мають належати громадськості, а не приватній ініціативі. Згодом таки вдалося досягти компромісу. «Аби підкреслити значення громадських ініціатив для мирної революції, важливо, щоб вони й надалі могли вільно користуватися будинком № 1», - написано в документі міністерства культури та ЗМІ від 2008 року.

Сучасний, але автентичний

Конференц-зал

Конференц-зал

Держава інвестувала в санацію будинку 11 мільйонів євро. Було модернізовано геть усе – від даху до підлоги. Водночас історичний вигляд приміщення вдалося зберегти. Про це подбали історики та захисники пам’яток. Поряд з робочим кабінетом Мільке можна побачити оригінальний телефонний комутатор з червоною кнопкою «тривога» та прямим телефонним зв'язком з ЦК – центральним комітетом східнонімецької державної партії SED. Поряд у бюро стоять електричні друкарські машинки, виробництва НДР типу «Robotron 202». Величезний телевізор нідерландського виробництва засвідчував, що Мільке дивився західнонімецьке телебачення. Такий прилад неможливо було уявити собі в побуті звичайних громадян НДР.

Під час екскурсії можна також оглянути величезний конференц-зал, де раніше Мільке проводив свої наради. У цьому будинку історію можна пізнати на дотик. «Чим краще ми вивчимо диктатуру, тим краще зможемо розбудовувати демократію», - сказав, відвідавши цей кабінет, Роланд Ян, відомий дисидент з колишньої НДР, а нині уповноважений німецького уряду з роботи з архівами «штазі».

Автори: Марсель Фюрстенау / Христина Ніколайчук
Редактор: Наталя Неділько

DW.COM