1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Краще не дратувати російського ведмедя?

Українська тема не сходить із сторінок німецьких видань. Так газета ділових кіл ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД коментує значну роль Європейського парламенту в розв”язанні кризи в Україні, хоча досі ця інституція вважалася в Європейському союзі малоефективною:

Це рідко стає предметом коментарів, але вражаючим є факт, що делегація парламенту під час останньої кризи в Україні поїхала до Києва і там ”робила політику” так, наче це для неї найзвичніша справа в світі. Формально Європейський парламент у питаннях зовнішньої політики майже безправний. Але політична вага зібрання в Страсбурзі так виросла, що його дипломатична діяльність видається такою ж природною, як зовнішньополітична активність американських сенаторів. Це був конституційний Конвент, який дав європейським депутатам трибуну і впевненість у собі, щоб вести політику, якщо треба, то й з найбільшими тваринами в європейських джунглях.

Газета ВЕЛЬТ надрукувала коментар відомого німецького експерта з проблем Східної Європи Александра Рара, який аналізує розвиток подій у трикутнику Європа-Україна-Росія:

Чи посваряться між собою Захід і Росія через Україну? Точки зору на події в Україні зі Сходу і з Заходу різняться кардинально. Для США та Європейського союзу немає сумніву: населення, що вийшло на демонстрацію в Києві, прагне демократії і завершення олігархічного режиму. З російської точки зору ”помаранчева революція” керується з закордону, аби забрати Україну в Росії. Вже після драми з заручниками в Беслані президент Володимир Путін закинув Заходу, що підтримкою чеченських сепаратистів він хоче послабити Росію,

зазначає аналітик у газеті ВЕЛЬТ і веде далі:

Це ажніяк не в інтересах Заходу і надалі дратувати російського ведмедя. Окремі заклики деяких нових членів ЄС та Грузії збільшити тиск на Росію контрапродуктивні. Набагато важливіше розвіяти страх Росії перед демократичною Україною і підтримати орієнтацію Росії на Захід, яку Путін конструктивно переслідує від початку свого приходу до влади.

Розглядаючи події в Україні в контексті європейської історії останніх десятиліть, Александр Рар доходить такого висновку:

При всій ейфорії од відродження української демократії треба сказати, що ”помаранчеву революцію” не можна порівняти з ”оксамитовими революціями” 1989 року. Схід України має інші політичні традиції, значною мірою саме завдяки йому останніми роками відбувся підйом української економіки. Ющенко ще не переміг остаточно. Окрім того, йому доведеться - такий знайдено компроміс – ділитися своєю владою. Лише так можна буде зберегти єдність країни, переконана газета ВЕЛЬТ.

Важливою темою для німецької преси залишається і питання початку переговорів про вступ до Євросоюзу Туреччини. Газети вказують на подекуди різні позиції населення країн ЄС та політичного керівництва. Так видання МЮНХНЕР МЕРКУР зауважує:

”Прихильники початку переговорів про вступ, такі як німецький міністр закордонних справ, завчено повторюють, що початок перегорів ще не означає рішення про вступ. Одночасно говориться, що метою переговорів є вступ Туреччини до ЄС. Така вища логіка на копил Йошки Фішера. У цій суперечці йдеться не про відмову Туреччині в партнерстві, а лише про його форму. Докази, чому членство в ЄЄ таких різних партнерів краще, ніж добросусідські відносини на користь обом сторонам, Фішер поки що не надав.

Схожу думку висловлює і газета РЕЙНІШЕ ПОСТ з Дюссельдорфа:

67 відсотків французів - проти членства Туреччини в ЄС, в Німеччині таких 55 відсотків. Такого різкого несприйняття кандидата на вступ до ЄС в історії розширення ще не було. Багато людей відчувають, що характер Євросоюзу, в якому буде присятня Туреччина, зміниться – експансією в Азію поняття Європи втратить свою, спрямовану на підтримання ідентичності, дію. Чимало керівників урядів країн ЄС, які голосуватимуть у п”ятницю за початок переговорів, через 10 чи 12 років не вирішуватимуть питання про вступ. Це полегшує їм ухвалення нинішнього рішення за принципом надії: сподіваємося, що Туреччина і надалі проводитиме курс реформ, сподіваємося, що ЄС витримає вступ Туреччини до своїх лав. А що ж залишається скептичним громадянам? Тільки сподівання, що учасники переговорів дотримуватимуться своїх обіцянок і вестимуть їх з відкритим фіналом і у відповідності до критеріїв, які можна перевірити. А вони вже нині оманливі: адже переговори з Туреччиною мали розпочатися лише після того, як вона відповідатиме так званим копенгагенським критеріям. А після того, як стали відомі звинувачення в катуваннях і проблеми із свободою віросповідування, лише той, хто прикрашає дійсність, може стверджувати, що ці передумови виконані.

  • Дата 16.12.2004
  • Автор Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AM0E
  • Дата 16.12.2004
  • Автор Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AM0E