Кохання вимикає мізки. Доведено на морських свинках | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 17.01.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Кохання вимикає мізки. Доведено на морських свинках

Вплив закоханості на здатність тверезо мислити не завжди є позитивним. Принаймні у морських свинок. Oдинаки краще орієнтуються у просторі, здатні краще запам’ятовувати та вчитися новому, ніж пари, які нещодавно зійшлися.

default

Морських свинок теж "заклинює" на об'єкті

Ще у попередніх дослідженнях команда науковців під керівництвом Іво Махачке з Віденського університету  встановила, що у крові морських свинок, які мають пару, знаходиться вищий рівень так званих гормонів щастя і кохання, зокрема, окситоцину. Стан закоханості спричиняє сильні зміни в організмі, оскільки поведінка та когнітивні функції перебувають під впливом одночасного високого рівня різних гормонів і нейротрансміттерів, пояснюють учені. Тепер вони хотіли дослідити дію цієї «біохімії» на здатність піддослідних орієнтуватися у просторі, навчатися і запам'ятовувати нову інформацію.

Herz am Himmel

Під час експерименту вчені аналізували, чи відрізняються здібності у гетеросексуальних морських свинок-одинаків і нещодавно створених пар. Тварин спочатку упродовж кількох тижнів тримали поодинці або у нових парах, а потім протягом багатьох днів випускали у лабіринт, де вони мали знайти смачну їжу. Місце, де лежали ласощі, весь час залишалося незмінним.

Зациклення на партнері

„Закохані“ свинки щоразу починали  процес пошуку знову, натомість „самотні“ згадували про вже знайдене напередодні місце і швидко діставалися туди. Як виявилося, тварини-одинаки могли значно поліпшити свої здібності. З кожним днем кількість їхніх помилок і часу, потрібного, щоб дістатися до їжі, зменшувалися. Натомість «закохані» морські свинки не демонстрували позитивної динаміки. «Тварини, які перебували у парах, знаходилися у стані надмірної фіксації на партнері»,- цитує пояснення Іво Махачке агентство dpa. Тому концентрація уваги на орієнтації в лабіринті в них була меншою.

Крім того, у крові пар також було зафіксовано підвищений рівень гормону стресу кортизолу. У „самотніх“ тварин перед початком експерименту було зафіксовано значно нижчий показник цього гормону, ніж у „закоханих“. Це вказує на менше навантаження  на гіпокамп – зону мозку, де обробляється інформація від різних сенсорних систем, тому вони показували кращий результат просторового сприйняття.

Водночас, незважаючи на результат експерименту, Махачке вбачає у довгостроковій перспективі більше позитивних результатів саме у тварин, які живуть парами. Адже попередні експерименти на пацюках і  мишах засвідчили, що стабільні тривалі соціальні стосунки поліпшують пам'ять і здатність навчатися. Свої висновки науковці оприлюднили у виданні "Physiology & Behaviour".

Автор: Наталя Неділько

Редактор: Євген Тейзе