1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Користувачів інтернету потрібно вчити захищати свої дані

Український науковець отримав нагороду Німецького товариства захисту даних та безпеки даних за свою наукову розробку в галузі комп’ютерної безпеки – нову систему анонімізації користувачів інтернету "Шелон".

Андрій Панченко, студент Київського політехнічного інституту, ще під час навчання потрапив на практику до Німеччини. Ступінь магістра він вирішив отримати саме в цій країни. Але лише цим науковець не обмежився, бо в університеті Аахена одразу закінчив й аспірантуру. Нині Андрій Панченко працює в Люксембурзькому університеті в Інтердисциплінарному центрі безпеки надійності та довіри, куди його запросили для проведення досліджень у галузі комп’ютерної безпеки.   

Нещодавно Андрій Панченко отримав нагороду Німецького товариства захисту даних та безпеки даних за свою наукову роботу в галузі комп'ютерної безпеки. Зокрема він розробив програму "Шелон" – нову систему анонімізації користувачів інтернету. Вона дозволяє працювати в інтернеті, відправляти повідомлення та мейли, при цьому зберігаючи в таємниці власну ай-пі адресу. Вона вигідно відрізняється від вже існуючих аналогів своє швидкодією - у 8 разів швидша, ніж інші. Про неї, а також про захист даним ми поговорили з автором Андрієм Панченком.

Андрій Панченко

Андрій Панченко

DW: Андрію, наскільки я зрозуміла, система "Шелон", яку ви розробили, істотно поліпшує вже існуючі можливості анонімного спілкування в інтернеті. Яким чином від цього може виграти користувач?

Андрій Панченко: Дуже просто. Якщо ви коли-небудь користувалися засобами анонімності, то напевне помітили, що інтернет стає повільнішим. Тому багато користувачів не готові жертвувати швидкістю заради анонімності. "Шелон" дає можливість суттєво збільшити пропускну можливість мережі - до 8 разів у порівнянні з існуючими системами, такими, як, приміром, „Tor“. 

DW: Тема захисту персональних даних є сьогодні дуже актуальною. Але такі вдосконалені новітні системи захисту доступні переважно лише великим компаніям. Як ви гадаєте, чи у майбутньому пересічні користувачі зможуть теж захищати свої дані? Адже нині багато веб-сторінок обіцяють, що вони нікуди не передають дані своїх користувачів, я насправді роблять це...

Так, навіть, якщо компанії обіцяють не передавати дані своїх користувачів, це нічого не означає. Та й не виключено, що деякі працівники цих компаній зловживають повноваженнями – копіюють та продають дані про своїх користувачів. Інший приклад: через уразливість систем безпеки у програмному забезпеченні фірм доступ до приватної інформації користувачів можуть отримати й злочинці. Особливо проблематичним є те, що інформація з різних джерел комбінується, а також той факт, що не вся інформація може відповідати дійсності. Ми навіть не можемо уявити, які висновки з цієї інформації зроблять інші особи.

Symbolbild Datenschutz

Приміром, вам можуть відмовити у кредиті, візі, страховці, роботі і так далі, а ви навіть не підозрюватимете, чому так сталося. На мою думку, першим кроком у галузі комп'ютерної безпеки має стати навчання користувачів правилам поводження зі своїми особистими даними. Ті люди, які спілкуються у соціальних мережах, – так би мовити, добровільно віддають свої особисті данні. Кажучи образно, якби на ваших вікнах не було завіс, то правоохоронцям теж було б легше зазирати до вас.

DW: Але ж з іншого боку, якщо в інтернеті всі будуть спілкуватися анонімно, то в правоохоронців не буде можливості боротися зі злочинцями, які діють у мережі. Що ви думаєте з цього приводу?

Це не зовсім так. Злочинці мали, мають та будуть мати можливості спілкуватися анонімно, незалежно від наявності систем захисту для масового користування. У них є свої «рішення» для цього. Ціль наших розробок – створити засоби, якими би люди могли користуватися масово. Приміром, ті, які піклуються про свою приватну сферу, або ж ті, які хочуть уникнути цензури. Звичайно, системи анонімності ускладнюють пошук злочинців. Але, продовжуючи своє порівняння, якби на ваших вікнах не було завіс, то правоохоронцям теж було б легше заглядати до вас і дивитися, чи немає там злочинців. Але ж чи вихід це?

DW: Андрію, і наостанок як ви вважаєте, чи можливо в Україні проводити такі дослідження, які ви здійснюєте нині в Люксембурзі? Якщо такто чому не проводять? Якщо ж ні то що заважає?

Symbolbild Internet Spionage Kriminalität Cyberangriffe

Думаю, це майже неможливо. Ключовим фактором для науковця є участь у наукових конференціях, обговорення публікацій, дискусії, співпраця з колегами з усього світу. На жаль, через брак адекватного фінансування науковці з України не мають можливості відвідувати такі заходи. Я вже був на багатьох конференціях у різних країнах світу і за цей час зустрів там тільки одну людину, яка працює в Україні. І то вона поїхала туди власним коштом. Іще один курйоз: коли в усьому світі цінуються міжнародні публікації на всесвітньо важливих конференціях, то для аспірантів в Україні визнаються тільки публікації в деяких виданнях України та СНД, які не мають ніякої ваги у світових наукових колах. Це просто прямий шлях до корупції та втрати якості. Гадаю, що в Україні практично немає підростаючого покоління науковців. І коли старше покоління піде на пенсію, це стане дуже відчутним. Але держава, здається, не сильно переймається і не прагне нічого змінити у цій сфері. На жаль, теперішнє керівництво має інші пріоритети і не зацікавлене в розвитку науки. В Україні я міг би, мабуть, працювати в якійсь приватній фірмі, але не в науці.
 

Розмовляла Тетяна Карпенко
Редактор: Христина Ніколайчук

DW.COM