1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Корейці і китайці читають найбільше німецьких книжок

Як Ви думаєте, на яку мову найчастіше перекладалися минулого року німецькі книги? Напевно, навряд чи хто здогадається, що на корейську. Також мало хто може подумати, що саме корейців могла б зацікавити книга про, скажімо, особливості кельнського діалекту. Втім статистика, яка щорічно складається для міжнародної мережі книготоргівлі, саме таку ситуацію підтверджує. 515 ліцензій було видано в Німеччині 2002-го року для перекладів корейською. За нею впритул йде китайська. До речі, попередні чотири роки поспіль саме китайська займала перше місце серед мов, на які перекладалися німецькі книжки.

Південно-Східна Азія відкрила для себе останніми роками велику любов до німецьких книг. Не в останню чергу цьому посприяла діяльність Клаудії Кайзер, яка віднедавна очолює міжнародне бюро франкуфуртського книжкового ярмарку. До цієї посади вона займалася популяризацією німецьких книг у Пекіні. Кілька років тому, коли книговидавництво у Китаї відійшло від державної залежності, в країні настав час, коли ця галузь стала відкритою для нових підприємницьких ідей. Однак раптовий бум навколо німецьких книг у Південній Кореї пояснити не так вже й легко. Розповідає Клаудія Кайзер:

"Одна з причин полягає в тому, що чимало південних корейців навчалися в Німеччині.
Останніми роками багато з них вже повернулися на батьківщину й зайняли у себе в країні непогані позиції. Вони, як правило, добре знають німецьку літературу і дбають про те, щоб книжки перекладалися. Нерідко саме вони є також і тими, хто робить ці переклади".

Цікаво, які саме німецькі книжки перекладають на корейську чи китайську? Як виявляється, провідні позиції займають аж ніяк не твори Ґюнтера Ґрасса чи Крісти Вольф. Навіть не підручники і не навчальна чи наукова література. Справжні лідери в цій галузі - дитячі книжки. Клаудія Кайзер:

"Це частково пов'язано з тим, що в Німеччині існує дуже гарна традиція дитячої книги. До того ж, у нас є люди, які по-справжньому вболівають за дитячі книги. В Азії ж переважає такий менталітет, що діти мусять якомога раніше і більше навчатись: учитися, учитися і ще раз учитися. На задоволення чи гру при цьому майже не зважають".

Популярність німецьких книг на азіатському ринку, яку фахівці порівнюють зі справжнім бумом, приносить, щоправда, невелику економічну користь. З фінансової точки зору, азіатський ринок не є найпривабливішим для німецьких видавництв, зауважує Клаудія Кайзер:

"Оскільки ціни на книги у Китаї дуже низькі, то відповідно незначною є й платня за ліцензії. Книжки коштують від 3 до 5 євро, відповідно з цієї суми мало що залишається. Однак китайський ринок і надалі приховує в собі величезний потенціал".

Утім, щоб дочекатися добрих часів, потрібно ще набратися чимало терпіння. Це стосується насамперед політичної проблеми, яка почасти серйозно дошкуляє авторам та книговидавцям. Ідеться про цензуру в Китаї. Вибір книг, які взагалі допускаються до публікації, часто просто автоматично обмежується, розповідає Клаудія Кайзер:

"У Китаї слід від початку зважати на такі собі величезні ножиці в головах редакторів! Однак і там видавництва є бізнесовими структурами, тобто мусять елементарно продавати те, що виробляють. Тому їм треба добре продумувати наперед, як діяти. Тому, якщо в книгах є пасажі, які можуть зашкодити продажу всього накладу, то їх просто викреслюють".

Дуже схожою є ситуація і на інших ринках, якими наразі цікавляться німецькі видавництва. Останнім часом вони концентрують свою увагу на Латинській Америці й арабському світові. Це регіони, в яких автори ще змушені боротися навіть за свободу слова. Спробою наблизитися до цих нових ринків стане запрошення арабських країн на книжковий ярмарок у Франкфурті-на-Майні 2004 року. Клаудія Кайзер переконана що міжнародний книжовий бізнес спирається передусім на взаємну довіру:

"Це є постійний діалог. Наша традиція запрошувати на книжковий ярмарок у Франкфурті країни-гості покликана передусім донести до нас культуру інших регіонів. Ми ж не повинні намагтися нав'язувати свої цінності іншим державам. Я думаю, що нас збагачують передусім взаємні контакти".