1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Конфлікт інтересів і в Європарламенті?

Дискусія про побічні доходи депутатів, яка вже два тижні ведеться в Німеччині, досягла Страсбурга. Деяки депутати Європейського парламенту отримують зарплати великих концернів. Закон це дозволяє, але депутати повинні відкрито назвати своїх роботодавців. Що ж до отримуваних сум, то їх розголошувати не обов”язково.

Європарламент у Страсбурзі

Європарламент у Страсбурзі

На перший погляд, кодекс Європейського парламенту здається зразковим – кожен депутат має оприлюднити всі джерела своїх доходів.

Ельмар Брок, який представляє у Страсбурзі німецьку партію Християнсько-демократичний союз, зробив усе правильно. На його сторінці в інтернеті можна дізнатися, що окрім роботи депутата і голови комітету у закордонних справах він працює у керівному ешелоні велетенського медіа-концерну ”Бертельсманн”. Конфлікту інтересів між депутатством у Європарламенті й приватною компанією Брок не бачить. Він каже, що відпрацьовує свої гроші й розділяє між двома посадами. Прозорі правила Європарламенту Брок вважає бездоганними. А хто скільки заробляє, це має бути особиста справа депутата, каже політик:

”Ні, інформацію про те, хто яку зарплату отримує, не треба оприлюднювати, бо це вже стосується заздрощів. Принципи Європарламенту не торкаються розміру доходів, бо це призведе тільки до непорозумінь”.

Дімітріос Пападімоліс думає інакше. Політик з фракції ”зелених” не вірить у те, що високі доходи депутатів викличуть заздрість у громадян. Навпаки, грецький експерт у справах довкілля незадоволений тим, що депутати з додатковими доходами не повинні їх оприлюднювати. Сам Пападімоліс на період депутатства у Європарламенті відклав роботу менеджера на підприємстві, що займається так званим ”біогазом”. Він зробив це добровільно і не отримав грошової компенсації. Пападімоліс каже, що цілком може собі уявити більш суворі правила для євродепутатів:

”На мою думку, складно працювати на приватну фірму і чітко розділяти між громадськими обов”язками депутата й зобов”язаннями перед приватним роботодавцем. У будь-якому разі було б добре зобов”язати депутатів оприлюднювати дані про їхню фінансову ситуацію”.

Схожі аргументи й у француженки Анни Ферейра, яка представляє європейських соціал-демократів. Вона відверто обурюється розмірами додаткових доходів окремих депутатів. Юридично все в порядку, але з моральної точки зору Ферейра називає чинні норми ”катастрофою”, адже громадяни можуть втратити довіру до Європейського парламенту:

”На мою думку, це – скандал. Тут у Брюсселі та Страсбурзі достатньо лобістів, на депутатів чиниться тиск. Я просто не можу з цим змиритися. Це просто знущання – отримувати гроші від фірм і одночасно представляти інтереси виборців”.

Деякі депутати йдуть іще далі у своїй критиці. Італієць Вітторіо Проді, наприклад, вважає, що додаткові побічні доходи депутатів руйнують не тільки довіру до Європарламенту, а й шкодять демократії:

”Я думаю, що взагалі не повинно бути побічних доходів, інакше важко довести незалежність депутата. Побічні доходи мають бути приводом для позбавлення мандату депутата Європарламенту. Законодавець має бути абсолютно незалежним від особистих інтересів інших”.

На відміну від Німеччини, дискусія про побічні доходи в Європарламенті тільки-но почалася. Думки з цього приводу є дуже різні, як у фракціях, так і у самих країнах, які представляють ті чи інші депутати. Поки що депутати чітко усвідомлюють одне – хто змішує інтереси на основному місці роботи з побічним, того може покарати виборець.