1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Поштова скринька

Конкурс завершився, конкурс триває

Туман розвіявся. Журі „Німецької хвилі” нарешті підбило підсумки конкурсу, присвяченого чемпіонату світу з футболу. На жаль, українців серед переможців немає - подорож до ФРН виграли американці. Але засмучуватися немає чого. Учасникам конкурсу з України ми відправляємо м’ячі, сумки й годинники з футбольною символікою.

Футболки з таким логотипом уже в дорозі...

Футболки з таким логотипом уже в дорозі...

На оголошений у лютому й березні конкурс „Які думки ви пов’язуєте з Німеччиною?” наша радіостанція отримала загалом 15 тисяч листів з усіх континентів. Слухачі присилали тексти, малюнки, саморобки, звукові та відеопослання. Переможців визначало журі у складі п’яти членів.

В останні дні травня воно зробило свій вибір. Головний приз - подорож до Німеччини - виграла пара Девід та Голлі Баркгаймер з Нью-Йорка, які надіслали на конкурс запис власної пісні „Вулиці Берліна”. Друге та третє місця посіли картина з Нігерії та вірш з Ірану. Автори отримають спеціальні призи: м’ячі з автографом знаменитих футболістів.

А що ж українські учасники? Ми вирішили провести свій конкурс і відзначити найцікавіші ваші послання. Переможці відбиралися за змістом листів і шляхом жеребкування. Ось їхні імена:

Фірмові футбольні м’ячі (майже такі, якими гратимуть на чемпіонаті) отримають: Володимир Андріанов з Криму та Тарас Томчук з Коломиї.

Власниками сумок з логотипом „Німецької хвилі” стануть Віктор Каспров з Хмельницького, Лілія Кравченко з Харкова, Тарас Лісняк зі Львова й Святослав Липовецький з Тернополя.

Годинники з циферблатом у вигляді футбольного поля надійдуть на адресу Октябрини Білової з Феодосії, Володимира Зондереггера з Одеської області та Георгія Петрова з Харківської області.

Футболки з логотипом чемпіонату зможуть носити: Павло Пустовойт та Федір Воронін з Одеси, Володимир Павленко з міста Клуж, Румунія, Володимир Середній зі Львівської області, Олександр Соколенко з Харкова, Дмитро Прібилов з Вінницької області, Юрій Блохін з Ізмаїла та Азат Ахмеров з Донецька.

Решта слухачів отримають заохочувальні подарунки від „Німецької хвилі”.

На завершення - уривки з двох листів наших переможців. Володимир Андріанов з Криму на початку 60-х років жив у Східній Німеччині, де служив його батько. Там з ним трапилася така історія:

Одного разу я пішов у кіно. Демонстрували фільм „Das wunderschöne Sieben” („Чудова сімка”). Людей багато, квитків - жодного. Я вже майже пішов додому, але раптом якась дівчина гукає: „Ich habe eine Karte“) („У мене є один квиток”). Я віддав дівчині одну чи дві марки за квиток і ми попрямували до залу. Познайомилися. Дівчину звали Моніка. В неї було пишне біляве волосся і величезні, немов нічні зірки на південному небі, яскраво голубі очі. Звичайно, я відразу закохався в неї. Та й Моніці (як пізніше з’ясувалося) я теж сподобався. Біля входу нас зустріла дуже ввічлива бабуся-контролер і супроводила на місця... Фільм був класний: стрілянина, бійки, ковбої... Але я часто поглядав на Моніку, милувався її красою. І мені так захотілося обійняти її та міцно поцілувати. Я засувався, крісло заскрипіло і якийсь пан позаду засичав на мене: „Ruhe, Dummkopf!“ („Тихше, дурень”). Так вперше я почув просте лайливе слово „Дурень”. Можливо, я й був дурнем від кохання... Через півроку Моніка назавжди поїхала кудись. Сусіди не знали навіть її адреси. Більше я її ніколи не бачив - дівчинку з очами-зірками.

А ось що написав нам Святослав Липовецький з Тернополя:

Перші речі, які асоціювалися з Німеччиною, - це бінокль, акордеон та фотоапарат. Їх після Другої світової війни привіз додому дід... Бінокль найбільше бентежив хлопчачу уяву і був своєрідним нагадуванням про війну. Але символічним було те, що він був дещо несправним - у нього не наводилася різкість. Символічно, адже й уява про війну була дуже умовна та абстрактна. Акордеон і сьогодні в повному порядку. Але тоді це був перший „справжній” музичний інструмент. Справжній, оскільки він зовсім неподібний на усі ці „гармошки”, якими так щедро була наповнена радянська культура. Акордеон був великим і красивим, з дитинства й до сьогоднішнього дня це - улюблений інструмент... Ще був фотоапарат „Practica“. Особливого враження він на мене не справляв. Може через те, що ним ніхто нікого не сфотографував (коли він зламався, у майстерні повитягували всі цінні деталі)... „Practica“ була для мене символом - це перша марка, яку я пам’ятаю. Коли говорилося про фотоапарат, то так і вимовлялося: фотоапарат „Practica“. Два нероздільних слова.

Конкурси тривають, пишіть. Наша адреса в Україні:

НІМЕЦЬКА ХВИЛЯ

Вул. Богдана Хмельницького, 25

01901 Київ