1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Кому "належить" Анна Ярославна: інтерв'ю з австрійським істориком

Після слів російського президента Володимира Путіна про "російську Анну - королеву Франції" австрійський історик Андреас Каппелер розмірковує про історичні претензії Києва та Москви щодо дочки Ярослава Мудрого.

Крим на мапі в атласі

Крим на мапі в атласі

На думку професора Віденського університету, доктора історичних наук Андреаса Каппелера (Univ.-Prof. Dr. Mag. Andreas Kappeler), суперечка, яка не вщухає навколо "національної приналежності" дочки Ярослава Мудрого Анни після виступу президента Росії Володимира Путіна під час останнього візиту до Франції, має виключно політичний характер.

DW: І все ж, хто має право "претендувати" на Анну Ярославну, крім, звичайно, французів, чиєю королевою вона стала, вийшовши заміж за Генріха Першого?

Андреас Каппелер: Суперечка навколо Анни Ярославни - політична. До історії вона не має жодного стосунку. Люди з національним складом мислення потребують міфів про походження своєї нації, свого народу. Але так вже вийшло, що Київська Русь є державою-прабатьком і України, і Росії. Дочка Ярослава Мудрого була Анною Київською. Вона не була ані російською, ані українською княжною. Вона народилася в Київській Русі. Ні Росії, ні України на той момент не існувало.

Професор Віденського університету Андреас Каппелер

Професор Віденського університету Андреас Каппелер

Чи можете ви навести схожі приклади з історії інших європейських народів?

Звичайно. Карла Великого німці вважають свої королем, а французи - своїм. І румуни, і угорці досі з історичної точки зору "претендують" на Трансільванію, а серби і албанці - на Косово. Цей список можна продовжити. У Криму, наприклад, свого часу жили готи, але це не означає, що на Крим тепер може претендувати Німеччина, чи не так? Історія використовується і інтерпретується політиками так, як їм вигідно в той чи інший момент. Але завжди очевидна абсурдність подібних "історичних" претензій.

При цьому я повинен відзначити, що Україна сама по собі, так би мовити, не претендує на російську історію. Проте Росія звикла вважати себе єдиною спадкоємицею Київської Русі. І так було завжди! Тут акція і реакція: Росія висуває претензії, а Україна реагує на них. Цій суперечці вже 200 років. Випадок з нещодавнього минулого - суперечки навколо пам'ятника Володимиру в Москві. Професійний історик ніколи не буде говорити про Київську Росію або Київську Україну. Однак про них говорять і пишуть політики і журналісти.

Росія після розпаду СРСР фактично стала правонаступницею держави, яка зникла з мапи світу. Як бути з "претензіями" на історію радянського періоду? Адже мова тут вже йде не лише про Україну і Росію, а про понад десяток нині незалежних держав ...

DW.COM

Цікаво, що у Грузії, Вірменії, країнах Центральної Азії конфліктів з Росією, подібних до нинішнього між Москвою і Києвом, не виникає. У цих країн значно менше проблем з власною ідентичністю і власною національною історією. Однак Україна, Білорусь і Росія набагато тісніше пов'язані один з одним історично.

Росія, звичайно, не одна перемогла у Другій світовій війні. І колишні радянські республіки абсолютно справедливо борються проти "узурпації" Росією загальних здобутків.

Але що ще цікаво: Росія взяла на себе роль правонаступниці Радянського Союзу і фактично змушена нести відповідальність за злочини, вчинені, зокрема, за часів Сталіна. Україна пред'являє Росії претензії в зв'язку з голодомором початку 1930-х років, але сучасна Росія не має до тих злочинів жодного стосунку. Відповідальність за них несе Радянський Союз, до складу якого входила і Україна.

Дивитись відео 04:23

Історія як зброя: інструменталізація минулого в конфлікті України та Росії

Аудіо й відео до теми