1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Кому й навіщо потрібен конфлікт в Аджарії?

Президент Грузії Михаїл Саакашвілі

Президент Грузії Михаїл Саакашвілі

Друковані видання Німеччини продовжують стежити за ситуацією, що виникла після оприлюднення повідомлень про знущання американських військових над в”язнями в Іраку. Але спершу – коментарі, пов”язані з обстановкою в грузинській автономії Аджарія. Газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ пише:

Наслідки тривалого протистояння між грузинською та аджарською владними верхівками вже давно відчувають на собі жителі Батумі: зростають ціни на харчові продукти, бо майже не функціонує торгівля з Грузією, переважна більшість торгівельних відносин з Туреччиною, а також транспортування нафти до порту Батумі. (...) Міжнародні спостерігачі виходять з того, що небезпеку громадянської війни в Грузії загострює не тільки деспотичний аджарський лідер Абашидзе, але й вплив, який чиниться на країну з закордону. Грузія має надзвичано велике значення для Заходу як енергетичний транспортний коридор. Не в останню чергу саме тому США надають велику підтримку новому керівництву в Тбілісі, -

зазначає ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ і веде далі:

З іншого боку, Росія побоюється втратити свій вплив у цьому регіоні. Кремль хоче передусім завадити тому, щоб сировина з Центральної Азії в майбутньому транспортувалася не російською територією, а безпосередньо через південний Кавказ до Середземного моря. Щоб поставити хрест на планах західних енергоконцернів побудувати територією Аджарії свої трубопроводи, Москва посилює військову присутність у цій автономії, так як вона це робила в Абхазії та Південній Осетії. Як поводитиме себе російський військовий контингент, якщо в регіоні розпочнеться конфлікт, прогнозувати дуже важко, - пише ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Тему продовжує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

Михаїл Саакашвілі не зможе так стрімко відновити єдність у Грузії, як йому вдалося здобути владу сто днів тому. Для нього, як і для його попередника Шеварднадзе, ключ до успіху лежить у Москві. Якщо Росія діятиме і в Аджарії за сценаріями, випробуваними в Абхазії та Південній Осетії, то в грузинського президента небагато шансів забрати назад хоча б частину своєї країни й повалити диктатуру Аслана Абашидзе. Хоча й для аджарського лідера реакція з Росії на останні події в автономії була мало схожою на підтримку. Москва всього лише попередила Тбілісі, майже в рутинному порядку, не застосовувати військову силу в Аджарії. До речі, сам Саакашвілі хоча й погрожує цим, але насправді ці його погрози несерйозні, –

припускає ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ і далі пояснює:

Грузинський президент радше посилить свій тиск на тих теренах, де Абашидзе найслабше захищений. Йдеться про його легітимність, яка не може опертися на підтримку сильної російської меншини. У цьому полягає відмінність від ситуації у Абхазії чи Південній Осетії, де Росія принаймні пасивно постійно підтримувала систематичні вигнання грузинів. Власне, щоб відвернути увагу від цього, Москві потрібен Абашидзе й неспокій у Аджарії, - завершує свій коментар ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

До іншої теми. ”Виступивши від імені демократії та правової держави армія США використовує такі ж методи, в яких справедливо звунувачують Саддама Хусейна”, - пише ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНГ і далі запитує:

Як вдасться Америці знову виступити в ролі провідного борця за справедливість, свободу й права людини? Світ шокували не лише фотографії, що зафіскували знущання над іракськими полоненими. Шокувало й саме поводження американців з цією інформацією. Адже в армії США про це знали вже кілька місяців. Кажуть, що міністр оборони Рамсфелд був ніби не поінформований. Винним виносять попередження, але з армії не звільняють. Рамсфелд теж залишається на своїй посаді. Взагалі, раніше мало хто міг би повірити, що провідні політики Америки зможуть за такий короткий час так систематично зруйнувати імідж власної країни, як це зробили Буш, Чейні, Рамсфелд, Райс, Перл та інші, – підкреслює ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНГ.

ШВЕБІШЕ ЦАЙТУНГ припускає, що цькування й знущання над полоненими перед допитами є звичною справою в армії США:

Той факт, що компакт-диски з фотографіями знущань над іракцями курсували американськими казармами в Іраку, свідчить про те, що винні не боялися бути притягнутими за це до відповідальності. Зараз адміністрація США повинна бути б зацікавлена в тому, щоб позбутися враження, ніби тортури належать до легітимної тактики окупаційних військ. Це стане можливим, якщо в”язниці будуть відкриті для незалежної перевірки. В іншому ж випадку американцям загрожує в Іраку така ж доля, яка спіткала французів у Алжирі. Вони переможуть у битві, але втратять довіру людей, – застерігає ШВЕБІШЕ ЦАЙТУНГ.