1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Коментар: Туреччина - розкол як травма при народженні

Президент Ердоган закликає турків до єдності. Але для цього вже давно запізно, вважає Даніель Гайнріх.

Елітний нічний клуб Reina в популярному для вечірніх вилазок стамбульському районі Ортакей вважають першим місцем зібрання красивих та заможних жителів мегаполіса. Основними ознаками клубу, розташованого безпосередньо на узбережжі Босфора, є чорні лімузини перед входом, "кусючі" ціни за вхід та глибокі декольте відвідувачок. Якщо говорити категоріями правлячої консервативної Партії справедливості та розвитку й президента Реджепа Таїпа Ердогана, все це загалом і повністю суперечить пропагованим громадськості уявленням про те, як має жити зразковий турецько-мусульманський громадянин.

Розкол небувалої глибини

39 відвідувачів клубу втратили в ньому внаслідок нападу новорічної ночі своє життя. Передусім опозиція після терористичної аткати оголошувала припущення, що ймовірний нападник почувався надихненим убивати завдяки поширюваній у різдвяно-новорічний період ненависницькій риториці, в якій домінували ісламісти. У своїй першій промові, проголошеній після нападу, турецький президент Ердоган приділив особливе значення заклику до єдності Туреччини.

Оглядач DW Даніель Гайнріх

Оглядач DW Даніель Гайнріх

Але зачекайте: "єдність" у Туреччині? Ця пропозиція виглядає майже як жарт, адже настільки нахабна. Якщо сьогодні розмірковувати про Туреччину, то доводиться згадувати багато різних груп. Можна згадати сунітів, алевітів, курдів, фанатів Ердогана, ненависників Ердогана, релігійних людей і нерелігійних. Про всі ці групи можна говорити багато, чого про них однак сказати не можна, так це те, що вони єдині.

Це провина не лише самого Ердогана чи його партії, це провина всієї політичної еліти держави: розкол республіки сягає корінням у роки заснування турецької республіки, вона якось мірою є травмою, отриманою Туреччиною при народженні. Тоді, у 1920-ті роки, засновник держави Кемаль Ататюрк, спираючись на допомогу армії та маленької, міської еліти, нав'язав переважно сільській та консервативній більшості турецького населення перевтілення життя на західний лад.

З протесту проти цієї політики в консервативній частині суспільства пізніше визрів політичний іслам. Він вилився зрештою 2002 року в перемогу Партії справедливості та розвитку на виборах до турецького парламенту й формування нею уряду.

Боротьба за "правильний" спосіб життя

Через 15 років після цього можна констатувати: що стосується зневаги "іншої" частини суспільства, прихильники Ердогана з одного й кемалісти - з іншого боку - схожі один на одного як ніколи. Це ж стосується і їхнього прагнення нав'язати всій країні їхній власний, "правильний" стиль життя.

Президент Ердоган сьогодні вже говорить, що не допустить поляризації турецького суспільства. З огляду на турецьку історію та нещодавні події це звучить настільки відірвано від реальності як ніколи.

Спроба путчу минулого року, масова хвиля арештів, що послідувала за нею, жертвами якої стали передусім прибічники проповідника Фетуллаха Гюлена, знову розпалений курдський конфлікт з його тисячними жертвами та, не в останню чергу, напади так званої "Ісламської держави" та терористичної організації "Робітнича партія Курдистану", сприяли тому, щоб Туреччина стала настільки віддаленою від єдності, як це рідко траплялось у її вже скоро сторічній історії.

Якщо за закликами Ердогана не буде рішучих політичних дій з метою подолання прірви між частинами суспільства, його слова залишаться тим, чим вони є зараз: порожніми заявами політика.

Дивитись відео 02:03

Причини частих терактів у Туреччині (04.01.2017)

DW.COM

Аудіо й відео до теми