Коментар: Після виборів у Каталонії - настав час для компромісів | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 22.12.2017
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Коментар: Після виборів у Каталонії - настав час для компромісів

І після виборів партії, які відстоюють незалежність Каталонії, мають більшість. Якщо вони тепер не змінять свого курсу, кризу подолати не вдасться. Доба ж Маріо Рахоя уже добігає кінця, вважає Барбара Везель.

Волю виборця часто буває складно зрозуміти. Одним з переможців цих дострокових виборів є зміщений лідер Каталонії Пучдемон - той політик, котрий, власне, й спровокував глибоку кризу між Барселоною та центральним урядом у Мадриді й котрий втік від іспанської юстиції до Бельгії. Його партнери по коаліції, чиї лідери тепер перебувають у слідчому ізоляторі, закидають йому боягузтво. І все ж таки каталонці проголосували за подальше занурення в катастрофу.

Урядувати з-за ґрат чи в еміграції?

Як би Пучдемон не радів "перемозі демократії на користь каталонської республіки", але саме він зовсім не є тією людиною, яка могла б вказати на вихід із глухого кута. І взагалі постає питання - чи дозволить йому Мадрид повернутися в Іспанію? Інша політична партія, яка теж виступає за незалежність, поводить себе вже значно спокійніше й демонструє готовність до переговорів. Любові між двома партійними лідерами ми зовсім не спостерігаємо…

Барбара Везель, кореспондентка DW у Брюсселі

Барбара Везель, кореспондентка DW у Брюсселі

Пучдемона, однак, не можна вважати політиком - він є борцем за ідею. Він ніколи не переслідував іншої мети, крім досягнення незалежності. Його не хвилюють ані соціальні проблеми, ані стан, в якому перебувають школи чи система охорони здоров'я. Каталонці люблять його за героїчний пафос. Але водночас вони потребують прагматичного прем'єр-міністра, який би зміг знову повернути регіон у спокійні води. 

Чи можливо сепаратисти, один з яких сидить у в'язниці, а інший перебуває в еміграції, тепер призначать своїх представників для формування спільного уряду? І якою буде їхня спільна мета? Для проголошення незалежності в односторонньому порядку тепер немає ані абсолютної більшості в Каталонії, ані підтримки з боку решти Іспанії та в Європі. Але чи готові ці гарячі голови шукати якийсь абсолютно новий шлях виходу з кризи?

Піднесення лібералів

Ще однією переможницею виборів у Каталонії є Інес Аррімадас. Енергійна молода лідерка ліберальної партії не дозволила сецесіоністам залякати себе їхньою агресивною риторикою. Громадянський табір каталонців відзначив таку її мужність тим, що забезпечив її партії найбільшу фракцію в парламенті.

Аррімадас звернулась до здорового глузду жителів регіону, назвала незалежність політичною нісенітницею і робить ставку передусім на економіку. Але їй бракує партнерів для формування коаліції. Соціалісти залишаються занадто слабкими, а консервативна Народна партія Маріано Рахоя зазнала нищівної поразки. Ліберали хоча й мають право на формування уряду, але в них для цього немає жодного шансу…    

Доба Рахоя добігає кінця

Ніхто не сумнівається у тому, що ці вибори були вільними та демократичними. Прем'єр-міністру Іспанії Маріано Рахою тепер доводиться жити з результатом, який для нього є абсолютно небажаним. Від самого початку він неправильно оцінив кризу й так і не зміг продемонструвати ані політичного інстинкту, ані розуму. З наполегливою упертістю він марно намагався вирішити проблему навколо незалежності Каталонії шляхом судових позовів. Тепер цей шлях може означати початок його власного занепаду. Адже віднині у власному таборі йому доведеться конкурувати з лібералами. Ця молода партія є вільною від корупційних скандалів і асоціюється з новим початком. Після поразки в Каталонії Рахою, мабуть, уже залишилось недовго.

Небажаний результат виборів

Демократія здатна спричинити такі результати, від яких насправді ніхто не буде в захваті. Так сталося цього разу. І це стосується як сепаратистів, котрі хоча й роблять гучні заяви, але залишаються далекими від реальності, так і юніоністів, які й надалі не в стані вибратися з опозиції.

Однак самими скаргами на життя справі не допоможеш: каталонці повинні жити з таким результатом і мусять знайти вихід із ситуації, що склалась. Інакше їм доведеться прислухатися до тих, хто вже зараз знову закликає до нових виборів. Проблема лише в тому, що постійно повторювати голосування, поки не матимеш такого результату, як хотілося б, теж не допоможе подолати проблему. Без компромісів у Барселоні тепер не обійтися.

Цей коментар є особистою думкою автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.