1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Коментар: принцип Меркель – чистий прагматизм

Анґела Меркель залишається на чолі уряду. Однак політична система координат Німеччини різко змінилася, вважає головна редакторка DW Уте Шеффер.

Головна редакторка DW Уте Шеффер

Головна редакторка DW Уте Шеффер

Майбутній кабінет міністрів формуватиме Анґела Меркель, адже очолювана нею партія ХДС матиме найбільшу фракцію у Бундестазі, набравши 41,5 відсотка голосів. Однак уряд під її керівництвом матиме інший склад, адже Меркель залишилася без "молодшого партнера" у коаліції - лібералів.

Конкурентам Меркель було не під силу надолужити відставання. Християнські демократи виграли, користуючись популярністю своєї лідерки. Вона здобула найбільшу виборчу перемогу за останні два десятиліття! Тим часом ВДП, "молодші" партнери ХДС по коаліції, зазнали історичної поразки: вони не подолали 5-відсотковий бар’єр. При тому, що лише чотири роки тому вони прийшли до влади, набравши рекордні понад 14 відсотків голосів. Для лібералів це – глибока криза. А для політичного ландшафту Німеччини – переломний момент. Адже ліберали були безперервно представлені у Бундестазі з моменту проголошення Федеративної Республіки Німеччина 1949 року.

Політика Меркель можлива і з соціал-демократами

Вочевидь, всі успіхи коаліції лібералів і християнських демократів виборці розцінили як успіхи канцлерки: у Німеччині найнижчий в Європі рівень безробіття, солідне економічне зростання, відносно низький рівень держборгу. І все це без болісних для більшості пересічних німців політичних рішень. Все це сподобалося виборцям. Вони хочуть послідовності, стабільності і безпеки – це саме те, чого вони очікують від Анґели Меркель. Після восьми років на посаді її можна назвати політиком, який вміє триматися за владу. Приміром, вона вміло забирала в опозиції козирі, перебираючи у неї головні теми і гасла: соціальна справедливість, пільги для сімей, скасування військового обов’язку, відмова від військового втручання у Лівії та Сирії, відмова від атомної енергії. На папері правляча протягом останніх чотирьох років коаліція була консервативною, але на практиці вона нерідко проводила політику соціал-демократів, а подекуди навіть Зелених. Чистий прагматизм. Це і є "принцип Меркель", і він популярний у виборців!

Меркель - і, цілком очевидно, її прибічники – не вбачають проблеми у можливому продовженні канцлеркою роботи у складі "широкої коаліції". Навпаки: разом із соціал-демократами вдалося би подолати проблему блокування важливих законів Бундесратом - верхньою палатою німецького парламенту. Адже у представництві федеральних земель більшість наразі мають саме соціал-демократи і Зелені.

Ерозія партійної системи

Політичний ландшафт Німеччини переживає злам. Система координат змістилася. Соціал-демократи, попри всі зусилля їхнього кандидата на посаду канцлера Пеера Штайнбрюка, змогли покращити свій результат чотирирічної давнини лише менш як на три відсотки, набравши 25,7 відсотка. Це менше, ніж вони сподівалися. СДПН бореться за свій статус народної партії. З одного боку, це пов’язано з тим, що теми соціал-демократів успішно перебрала канцлерка. З іншого боку, соціал-демократи не спромоглися знайти інші переконливі теми.

Тим часом Ліві – партія, що стала нащадком східнонімецької соціалістичної партії - за чверть століття після возз'єднання Німеччини спромоглися стати третьою за потужністю політичною силою Німеччини. Змогли заявити про себе і маргінальні партії, насамперед "Альтернатива для Німеччини". Єврокритична АдН зібрала голоси протестного електорату, дезорієнтованих і розчарованих з усіх політичних напрямків (4,7 відсотка).

Важливі запитання потребують відповіді

У сусідніх з Німеччиною країнах на вибори до Бундестагу дивляться як на такі, що "вирішують долю Європи". Чимало партнерів сподіваються на більш м'який антикризовий курс, якщо в Німеччині урядуватиме "широка коаліція". Але на цих виборах вирішувалася і доля багатьох важливих питань внутрішньої політики. Як нам гарантувати пенсійне забезпечення старіючого суспільства? Як нам профінансувати перехід до "зеленої" енергії? Яка позиція Німеччини щодо кризи у Сирії? Чи є у нас взагалі бачення розширеної Європи? Чи європейська політика і надалі зводитиметься лише до антикризового менеджменту? У пошуку відповідей на ці запитання нашій країні доведеться відігравати значно більшу роль, ніж досі здавалося нашим політикам.

Завдання політиків полягає у тому, щоб залучити до обговорення цих тем і виборців, і тих, хто не ходить на вибори. Дискутувати і враховувати громадську думку. Демократія – це постійний пошук компромісу. Його, як відомо, досягають з урахуванням різних позицій, в результаті дискусії. Політика знову має стати політичною. Не лише політично управляти країною, а й будувати її – таке завдання для нового уряду, про склад якого найближчими днями вестимуться переговори.

Також за темою