1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Коментар: Популізм переміг в Італії

Ті, хто сказав "ні", керувались емоціями, а не розумом. Провал референдуму щодо конституційної реформи матиме негативні наслідки не лише для Італії. ЄС занурюється в кризу щодо сенсу свого існування, важає Бернд Ріґерт.

Маттео Ренці ризикнув і програв у політиці

Маттео Ренці ризикнув і програв у політиці

Маттео Ренці - вже другий керівник уряду в ЄС, який цього року після референдуму вирішує піти у відставку. Спочатку це зробив британський прем'єр Кемерон, а тепер - глава італійського уряду. Обидва стали жертвами "коаліції" незадоволених громадян, лівих і правих популістів та противників реформ. У решті ЄС б'ють на сполох через чергову фатальну перемогу популістів. Марін Ле Пен у Франції, Маттео Сальвіні з Lega Nord святкують перемогу в таборі "правих". Беппе Грілло та його фундаментальний опозиційний рух "5 зірок" радіють у таборі "лівих". "Хай живе Трамп, хай живе Путін, хай живе Ле Пен!" - написав у Twitter правоекстремістський італійський політик Сальвіні, який виступає за відділення північної Італії від південної. Важко навіть уявити, до якого рівня опустилась політична дискусія.

Звісно, демократичний вибір 60 відсотків італійців та ще й з огляду на незвично високу явку виборців слід поважати. Однак зрозуміти причини, котрі призвели до такого обвального результату, важко. Розлючені, розчаровані, невдахи, але також великою мірою ті, хто досі наживаються на чинній корумпованій системі, послали Ренці до біса. Чи подумали вони про наслідки? Чи мають вони кращі рецепти? І без того слабкі економічні показники можуть ще погіршитися через теперішню невизначеність. Який інвестор піде до країни, в якій на наступних виборах можуть отримати більшість анти-політики з руху Грілло?

Оглядач DW Бернд Ріґерт

Оглядач DW Бернд Ріґерт

Ставка і програш

Маттео Ренці значною мірою сам винен у власній поразці. Він належить до політичних гравців, які не зважують ризики. Коли він переміг на виборах до Європарламенту в 2014 році, він відчув себе достатньо сильним, щоб взятися за проведення державної реформи. Він пов'язав свою політичну долю і реформою і запропонував італійцям свого роду вотум довіри. Коли ж опитування засвідчили, що він забагато на себе взяв, Ренці дав задній хід. Раптом ішлося вже не про нього, а виключно про Італію. Виборці не повірили таким його запевненням. Опозиція - і передусім головний популіст Беппе Гріло - відчула свій шанс. Грілло почав переконувати італійців, що Ренці хоче їх обдурити і вкрасти в них демократію. Це, звісно, цілковита дурниця, як і вся програма коміка та інтернет-блогера.

Ренці спробував - надто зарозуміло і самозакохано - зробити італійський політапарат ефективнішим і швидшим. У принципі це правильний підхід, навіть при тому, що деякі деталі не спрацювали, вважають експерти й політологи. Але Ренці, який прийшов зі своїми величезними планами, хотів принаймні показати, що в заскорузлій та частково корумпованій системі можливі зміни. Тепер з того поки що нічого не вийде. Ренці тепер доводиться мати справу з наслідками його ризикованого курсу - і не тільки йому.

Політик-популіст Беппе Грілло

Політик-популіст Беппе Грілло

Status quo не допоможе

Фінансисти та інвестори, швидше за все, покарають і без того постраждалу через стагнацію італійську економіку і залишать банки напризволяще. Італія навіть може навіть знову впасти в рецесію. І без того вже шалені борги зростуть ще. Тож Італія стане європейською проблемою. ЄС же після Brexit та з досі невирішеною "грецькою проблемою" найменше потребує ще й охоплену кризою Італію. В найгіршому разі Італія отримає технократичний уряд, що означатиме рік застою до чергових виборів. Якщо вибори відбудуться раніше, тоді існує велика вірогідність того, що до влади дістануться популісти з компанії Грілло. Останній, постійно підігріваючи гнів і використовуючи розчарування, хоче домогтися виходу Італії з Єврозони. Це могло би покласти край фінансовому союзу, адже народне господарство Італії є третім за розміром у Єврозоні. Крім того, Італія є важливим платником до спільного європейського бюджету та в європейські стабілізаційні фонди.

Популістам в Італії на відміну від інших країн ЄС йдеться у першу чергу не про ксенофобію, кризу біженців або націоналізм. Однак покарання уряду в Італії - це вода на млин Геерта Вілдерса в Нідерландах або Марін Ле Пен у Франції, які навесні підуть на вибори, озброївшись своїми гаслами. Звідти вірус популізму може далі поширитись і на Німеччину. Восени "Альтернатива для Німеччини" (AfD - Ред.) теж хоче мобілізувати невдоволених. Таким чином можна вважати, що опосередковано італійці допомогли німецьким правим популістам уже зараз. Mamma mia!

Дивитись відео 01:58

Напередодні референдуму: чому в Італії збільшується підтримка популістів? (02.12.2016)

DW.COM

Аудіо й відео до теми