Коментар: Курди залишилися без друзів | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 28.09.2017
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Коментар: Курди залишилися без друзів

Курди мають право на незалежність. Однак нещодавній референдум в іракському Курдистані ще більше загострив вибухонебезпечну ситуацію на Близькому Сході. Тепер усім сторонам слід заспокоїтися, вважає Маттіас фон Гайн.

Іракські курди залишилися без друзів

Керівник уряду Курдської автономії в Іраку Масуд Барзані на плакаті, що агітував за проведення референдуму Курдстану

Виходить, що курди не мають друзів, окрім гір. Нещодавнім проведенням референдуму вони справді протиставили себе ледь не всьому світу. Втім, останній зробив для курдів не так вже й багато. За винятком Ізраїлю, який сам оточений зусібіч ворогами, в світі не знайшлося підтримки незалежності курдів. Навпаки - замість підтримки з далекого закордоння лунають лише несхвалення та критика.

Та чим ближче до Курдистану, тим в дедалі гучніші погрози переростає критика. На півночі, приміром, Туреччина на підтвердження своїх залякувань проводить військові навчання із залученням танків. На сході розташувалися іранські війська. А на півдні прем'єр-міністр Іраку Хайдер аль-Абаді дав наказ мобілізуватися вірним уряду в Багдаді військам та їхнім союзникам - загонам шиїтських угруповань.

Редактор DW Маттіас фон Гайн

Редактор DW Маттіас фон Гайн

Складається враження, що країни регіону об'єднала спільна мета - будь-що вберегти саме такі лінії кордонів, які безоглядно провели колоніальні держави Великобританія та Франція після перемоги в Першій світовій війні. А зробили вони це попри етнічні особливості самих цих територій, що раніше належали до Османської імперії.

Найбільший народ без власної держави

Як наслідок курди залишилися тоді ні з чим, і це попри щедрі запевнення та обіцянки тодішніх учасників переговорів. При тому, що право народів на самовизначення - один із основоположних принципів міжнародного права. Це право також прописане в Статуті ООН. Але для майже 40 мільйонів курдів - найбільшого народу без власної держави - все це й досі лишається порожньою фразою. Тож і не дивно, що курди не дуже переймаються через таке питання, як територіальна цілісність Іраку. Упродовж десятиліть іракський уряд пригнічував їх, інколи виганяючи з населених ними районів. Траплялося, що Багдад не гребував і застосуванням хімічної зброї проти курдів, унаслідок чого вони гинули тисячами.

DW.COM

В історичному плані курдам навряд чи випала б краща нагода, ніж зараз. Адже у боротьбі з варварством терористичного угруповання "Ісламська держава" (ІД) вони отримали симпатії світу. На додачу їх озброїли сучасною зброєю. Уряд у Багдаді слабкий. Туреччина ще не оговталася від наслідків скоєної в липні минулого року спроби путчу та віддалилася від своїх західних сусідів. А голос сирійського Дамаска взагалі не має жодної ваги у квартеті тих країн регіону, де компактно проживають курди. Тож референдум щонайменше відображає силу та прагнення незалежності курдів, так само як і те, що іракська державність переживає кризу, а в самому регіоні панує хаос.

Та може виявитися, що лідер Курдської автономії в Іраку Масуд Барзані зробив зависокі ставки, пішовши на референдум. Барзані призначив проведення плебісциту насамперед з внутрішньополітичних міркувань. Мета - зміцнити свої власні позиції, а також позиції власної партії - Демократичної партії Курдистану (ДПК). Адже урядує Барзані майже як диктатор, вже багато років поспіль не маючи на те жодної демократичної легітимності. Через це він - вкрай суперечлива фігура в Курдистані. Може бути, що Барзані так само недооцінив прагнення власного населення до незалежності, як і ворожість сусідів по регіону.

Жодного автоматичного проголошення незалежності

Для того, щоб на Близькому Сході, котрий і так нагадує діжку з порохом, не спалахнув новий конфлікт, всім учасникам слід зберігати спокій. До того ж сам референдум не має юридичної чинності, а уряд Курдської автономії постійно наголошував, що проведення плебісциту не призведе до автоматичного проголошення незалежності. Барзані може легко оголосити референдум звичайним опитуванням населення.

Водночас Багдаду, Анкарі та Тегерану варто було б якнайшвидше пом'якшити тон риторики та припинити брязкати зброєю. Що більше вони розглядатимуть референдум як звичайне опитування населення без жодних юридичних наслідків, тим краще. Адже правда в тому, що автономний регіон Курдистан ще й до проведення референдуму мав усі атрибути незалежності, в тому числі власну адміністрацію, власну армію, власні шкільні підручники, контроль над кордонами та повноваження вирішувати, хто має право в'їзду та виїзду.

Можливо саме так ситуацію вдасться ще раз розрядити - за рахунок справжньої незалежності курдів та пожертвувавши курдським правом на самовизначення. Але курдське питання знову постане - цього разу в Сирії - щонайпізніше тоді, коли в цій близькосхідній країні сядуть за стіл переговорів, щоб всерйоз домовитися про мир. Хай там як, а поки курдське питання не вирішиться, в регіон спокою не буде.

Дивитись відео 02:19
Now live
02:19 хв

Курди проти референдуму Ердогана: боротьба за право голосу (13.04.2017)

Аудіо й відео до теми