1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Коментар: ГПУ і НАБУ - війна світів

Відомства Юрія Луценка та Артема Ситника зайшли у жорсткий клінч, вихід із якого є вже неможливим без втручання у ситуацію президента Петра Порошенка.

Співробітники НАБУ

Співробітники НАБУ

Словесні пікіровки між Генеральним прокурором України Юрієм Луценком і директором Національного антикорупційного бюро України Артемом Ситником отримали несподіване продовження: ГПУ затримала двох співробітників НАБУ. Два відомства, покликані боротися у державі зі злочинністю, вирішили поборотися між собою. Поступовий перехід конфлікту між двома відомствами у "гарячу" стадію може мати цілком передбачувані наслідки - дискредитацію обох відомств, послаблення загалом влади і посилення руйнівних процесів у державі.

Протистояння "старших" і "молодших"

Три місяці тому, після призначення Луценка Генпрокурором, ніхто і уявити собі не міг, що ГПУ піде у наступ на НАБУ. Так, до того у відомств були розбіжності у підходах, хто і які справи має розслідувати. Утім, ставленик президента Порошенка запевняв, що мета у нього на новій посаді одна - здолати корупцію. Однак після призначення Луценка протистояння загострилося. Спершу НАБУ затримало прокурора АТО Костянтина Кулика, що було сприйнято прокурорськими як недружній крок антикорупціонерів. Відтак - Артем Ситник говорив, що Юрій Луценко "піариться" на справах, які є підслідністю НАБУ. Генпрокурор стримано відповідав Ситнику, а заступник Луценка - головний військовий прокурор України Анатолій Матіос - публічно заявив, що антикорупціонерам бракує досвіду і терпіння. При цьому останній порівняв відносини ГПУ і НАБУ з відносинами синів і батьків.

Сергій Руденко

Сергій Руденко

Хай там як, але напруження між двома відомствами сягнуло апогею тоді, коли Генпрокуратура вирішила обшукати приміщення Національного антикорупційного бюро – через підозру у незаконному прослуховуванні одного із фігурантів кримінального провадження. Пізніше,12 серпня, представники ГПУ із затриманням сили затримали двох співробітників НАБУ при виконанні ними своїх обов’язків. А СБУ почало шукати корупціонерів у НАБУ.

Співробітники нещодавно створеного НАБУ намагаються максимально демонструвати результати своєї діяльності, а досвідчені опери з СБУ і ГПУ ставлять під сумнів доброчесність антикорупціонерів. При чому, як у перших, так і у других ворог один - корупція, яка знищує державу. І йти на знищення один одного в умовах війни це, м’яко кажучи, нерозумно.

"Петрівці" проти "артемівців"?

Що ж призвело до "війни" НАБУ з ГПУ? Фактично мова йде про війну двох світів - нового антикорупційного відомства і нереформованої системи силових органів. Дотепер війна з корупцією була війною за перерозподіл фінансових потоків. За часів того ж таки Януковича ГПУ і СБУ здатні були домовитись про ненапад і розподіл сфер впливу у державі. Так було до появи НАБУ.

Активність відомства Ситника, непідконтрольного президентові, зруйнувала цей хиткий "мир". Ба більше - Національне антикорупційне бюро стало становити справжню загрозу корупціонерам у прокурорських мундирах і спецслужбістам при погонах. Тому "війна" була прогнозованою.

За Генпрокурором Юрієм Луценком стоїть президент Петро Порошенко. Як і за головою Служби безпеки України Василем Грицаком. Саме глава держави подає кандидатури керівників цих відомств на затвердження Верховній Раді, тож глава держави несе відповідальність за їхні дії. У конфлікті з НАБУ Петро Олексійович зайняв вичікувальну позицію. Утім, важко уявити, що все це відбувається без відома Порошенка. Принаймні, те, що він в курсі всіх подій, сумнівів ні в кого не виникає. Питання лише одне - чому він не втручається у ситуацію.

Незасвоєні уроки

За часів своєї незалежності Україна вже переживала відкриту конфронтацію силовиків. У 2007 році тодішній міністр внутрішніх справ Василь Цушко разом зі спецназівцями пішов на штурм Генеральної прокуратури. Мета – повернути у крісло Генпрокурора Святослава Піскуна, якого учергове суд поновив на посаді. Тоді силового протистояння між МВС, Генпрокуратурою і Управлінням державної охорони вдалося уникнути. Але висновків з ситуації ніхто так і не зробив. Спроби притягнути до кримінальної відповідальності Цушка завершилися нічим.

Схоже, Порошенко йде шляхом Ющенка - відпускає конфлікт силовиків на самоплив. В умовах війни це небезпечно для всієї країни. І кому, як не Головнокомандувачу, зупинити це безглузде протистояння між НАБУ і ГПУ? Протистояння, за яким стоїть не боротьба за державу, а за власний вплив у цій державі. Чвари між силовиками - перша ознака того, що країна йде не тим шляхом, про який мріяв Євромайдан. У Петра Порошенка є достатньо важелів, аби зупинити це протистояння. Якщо він на це не наважиться, за нього це зробить хтось інший.