1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Коментар: Бунт французьких сірих

Політика Франсуа Олланда була якою завгодно, але не лівою. Очікувана в неділю катастрофа соціалістів на президентських виборах у Франції дає їм можливість оновити свої програмні засади, вважає Керстен Кніпп.

Представник консерваторів на президентських виборах у Франції Франсуа Фійон цілком може сказати про себе: не було б щастя, та нещастя помогло. Хвиля обурення, що здійнялася, коли стало відомо про виплати Фійоном упродовж років з державних коштів солідних гонорарів своїй дружині та дітям як винагороду за, вочевидь, досить скромну роботу, вилилася у відносно незначне зниження підтримки. Його рейтинг сьогодні становить близько 20 відсотків, що лише на 6-7 процентних пунктів менше, ніж показник підтримки до початку скандалу. Його виборці, судячи з усього, оцінили дії Фійона "лише" як неправильну поведінку з правової точки зору, але не як ідеологічну зраду, яку йому, переконаному католику, можна було б теж закинути. Діяння Фійона багато років щонайменше дуже очевидно суперечили християнському вченню. 

Оглядач DW Керстен Кніпп

Оглядач DW Керстен Кніпп

А от його конкурент, кандидат від соціалістів Бенуа Амон змушений був відчути, як це, коли тобі інкримінують ідеологічну зраду. Хоча цей закид стосується не його особисто, а загалом Соціалістичної партії з президентом Франсуа Олландом на чолі, яка п'ять років перебуває при владі, але це доброчесному Амону не помогло: опитування дають йому лише вісім відсотків підтримки виборців. 

Мультикультурність і культурний бойкот

Тим самим Амон сплачує рахунок за політику, яка принесла його партії в останні роки дурну славу, а саме - славу політичної безпринципності. Партія була і залишається за назвою соціалістичною, але вже давно не є лівою. Принаймні в тому сенсі, що вже не переслідує відповідні програмні цілі. І хоча на словах час від часу вона їх декларує, однак відмовлялася втілювати в життя.

DW.COM

Натомість у соціалістів провідною стала інша тема: мультикультурного суспільства. Імміграція та інтеграція, жертовність задля "чужих" з одного боку, а з іншого - відчуття, що ти не вдома вже навіть у власній країні. Дискусії про долю плюралістичного суспільства збурювали французів як жодна інша тема. 

І країні це не пішло на користь. Бо ідеологічні фронти пролягали паралельно із соціальними. Апологети мультикультурності належать майже виключно до краще забезпечених верств суспільства, у той час як ті, яким ця ейфорія була чужою, мають інші клопоти - передусім, як забезпечити своє існування. До того ж вони змушені миритися з тим, що у високих колах, які назвали себе авангардом, їх вважали грубими провінціалами. Вони уособлювали і уособлюють тих, до кого просто не можна донести красу різнобарвної Республіки. До економічної скрути додався і культурний бойкот.

Різнобарвні і сірі

Соціальний географ Крістоф Гії вказував на цю соціальну прірву в багатьох своїх крижках. Він рішуче критикував дедалі жорсткіший ідеологічний характер суспільної дискусії, перетворення політики на ідеологію та стиль життя. "З одного боку - сучасні, які збагнули сенс історії, які поважають інших, а з другого - прості верстви, низькокваліфіковані, бездуховні, люди без диплому". 

Упродовж багатьох років Гії застерігав від радикалізації відкинутих на узбіччя суспільства. Зрештою, за даними опитувань, кожен п'ятий француз сьогодні готовий віддати свій голос за "Національний фронт" та, зрештою, влаштувати для Франції та Європи в усіх сенсах нове життя.

Марін Ле Пен, за всіма прогнозами, навряд чи тріумфуватиме на виборах. Її випереджає ліберал Еммануель Макрон, а на п'яти наступає крайній лівий кандидат Жан-Люк Меланшон. Однак незалежно від того, кого зрештою оберуть французи, прийдешнє голосування для соціалістів вже стало нагадуванням. Нагадуванням про те, що Республіка може бути "різнобарвною", однак її політичне керівництво повинне турбуватися і про тих, чиє існування як в економічному, так і в культурному плані є сірим на сірому тлі.

Дивитись відео 02:18

Вибори у Франції: голосування одного села як прогноз для всієї країни (16.04.2017)

 

Аудіо й відео до теми