1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

„Київський діалог” у Берліні: голоси громадянського суспільства

У Німеччині наближення річниці „помаранчевої революції” стало приводом ще раз поглянути на Україну. Торік німці з великою симпатією стежили за київським Майданом. Що змінилося відтоді? Як розвивається в Україні громадянське суспільство і які його зв’язки з ФРН? Відповіді на ці та інші запитання шукали експерти з двох країн.

Берлін

Берлін

Коли Фолькер Рюе говорить про Україну, він вживає слова, які не часто можна почути від західного політика. Колишній міністр оборони Німеччини і тепер уже колишній депутат Бундестагу не приховує захоплення подіями на Майдані. Він називає їх „скарбом, який треба цінувати”. А ще він каже, що Україна має бути в Європейському союзі:

„Раніше вони націлювали на нас ракети, а тепер сподівання”, -

цитує Рюе одного європейського прем’єра. Те, що сьогодні на Заході дехто „боїться цих сподівань більше, ніж ракет”, він називає „найбільшою дурістю”. Переповнений зал аплодує.

Так у Берліні минулої п’ятниці почався „Київський діалог”. Це перший форум під такою назвою, який організували німецький фонд Bosch Stiftung та громадська організація „Європейський обмін”. На їхнє запрошення до столиці ФРН приїхали десятки експертів з України та Німеччини, але також з Польщі, Росії та Білорусі. Це були люди різного віку, різних професій, зі столиць і регіонів. Карстен Ленк, представник фонду Bosch Stiftung так пояснює різницю між цим форумом та іншими заходами:

„Це суміш практиків, безпосередніх учасників двосторонніх відносин, людей, які це коментують, і, звичайно, окремих політиків. Але це не повинний бути політичний захід у класичному сенсі. Ми хочемо відійти від таких державних заходів, тут слово має громадянське суспільство”.

Те, що українці стали громадянами, готовими захищати свої права, учасники форуму назвали головним підсумком „помаранчевої революції”. Тут серед експертів панувала одностайність. Розбіжності виявилися під час дискусій окремих питань у робочих групах. Наприклад, київські журналісти дуже позитивно оцінювали ситуацію зі свободою преси після „помаранчевої революції”. В регіонах настрій швидше песимістичний.

Загалом про розвиток України через рік після Майдану на берлінському форумі говорили позитивно. Часто можна було почути, що, мовляв, так, проблеми залишаються, але шлях правильний, і це - головне.

Більш критично говорили про стан німецько-українських відносин, другу велику тему „Київського діалогу”. Про які відносини можна говорити, обурювався Фолькер Рюе, якщо Україна досі не призначила нового посла в Берліні. Зіграв свою негативну роль і так званий „візовий скандал” у ФРН. Вільфред Їльґе з лейпцігського Центру історії та культури Східної та Центральної Європи натякає на рестриктивну політику Берліна:

„Коли чуєш, що українські журналісти з прагматичних міркувань тепер намагаються отримати французькі візи, то з українського боку це може бути розцінено як відсутність доброї волі з боку німецького”.

Крім того, в українській провінції загалом бракує інформації про німецькі проекти в сфері громадянського суспільства, скаржиться цей учасник форуму:

„Я вперше тут у Берліні почув про якісь окрім академічних обмінів кроки з боку уряду Німеччини. На жаль, це так. Я представляю рядову регіональну організацію, але ми на такому рівні не знаємо, що уряд Німеччини може інвестувати в українську демократію”.

Розказати про українсько-німецькі проекти з різних сфер і мав на меті „Київський діалог”. Організатори вважають, що їм це вдалося. Наступником кроком має стати відкриття представництва фонду Bosch Stiftung у Києві та підготовка нового форуму, що має пройти в Україні.