1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Китовий корм для собак: наслідки традиційного промислу

У січні цього року 17 країн оголосили протест у зв’язку з тим, що Японія, порушуючи міжнародні домовленості, збільшує квоти на вилов китів. До кінця квітня кількість загарпунених у водах Антарктики малих смугачів повинна сягнути майже тисячі.

default

Цих найменших з вусатих китів «малими» можна назвати лише умовно: 10 метрів завдовжки, вага до 10-ох тонн – параметри середньої вантажівки. Японський уряд стверджує, що така кількість китів потрібна для наукових досліджень. Морським біологам в інших країнах однак нічого не відомо про якісь значні відкриття їхніх японських колег. «Це такий самий сумнівний аргумент, як і той, що населення країни, де сходить Сонце, не може обійтися без традиційної їжі – китового м’яса», - повідомляє з Токіо кореспондент Мартін Фритц:

«Захисники тварин обурені: у той час, як Японія - начебто заради науки - знищує дедалі більше китів, на складах накопичилося так багато м’яса цих морських ссавців, що з нього почали виготовляти корм для собак. Повинна ж бути зі здобичі хоч якась користь. «Висушене м’ясо кита - натуральний, вільний від консервантів та шкідливих речовин продукт, - рекламує свій товар фірма Хакудаї. – Воно низькокалорійне, зате містить багато білка.» Попит на новий корм дуже великий. 100 грамів коштує три євро.

Нинішнього сезону японські китобої мають виловити на 40% більше малих смугачів, аніж минулого року. До цього ще й 10 фінвалів. Один такий кит дає приблизно 10 тонн жиру та понад 25 тонн м’яса. Для полювання на велетнів були розроблені спеціальні гарпуни: вони входять глибоко в тіло тварини, а потім вибухають. Дрібні свинцеві кульки пошкоджують численні артерії та нерви, й кит швидко припиняє боротися. Удосконалена зброя виявилася настільки дієвою, що на 2008-й заплановано добути вже 50 фінвалів та стільки ж горбатих китів. Таким чином так зване «наукове» полювання набуде таких же обсягів як і комерційний вилов, на який від 1986-го року накладено міжнародний мораторій.

Більшу частину здобутих китів доводиться заморожувати й відправляти на довгострокове зберігання. Пересічний японець споживає щороку лише близько 40 грамів китового м’яса. 2005-го в холодильних камерах його накопичилося майже 4 000 тонн – утричі більше, аніж шість років тому. Нещодавно Міністерство риболовлі Японії розпочало активну агітацію: у З00 школах дітям запропонували скуштувати на обід страви з кита. У супермаркетах та на центральних вулицях міст роздають китові канапки. А разом з ними листівки, в яких наголошується, що нібито китам як видові більше не загрожує вимирання. Однак м’ясо морських ссавців, яке має йти лише на користь здоров’ю, все одно купують неохоче. Подекуди ціни впали на 30%. На оптових ринках кілограм китових стейків коштує 18 євро - дешевше, ніж аргентинська яловичина. Японці похилого віку відмовляються від китових страв, бо в голодні післявоєнні роки лише їх і доводилося їсти. Молоді ж не подобається смак: м’ясо кита, як відомо, сухе та жилаве. Можливо саме завдяки бойкотові споживачів японський уряд нарешті зробить те, чого від нього роками домагаються природозахисні організації, - відмовиться від полювання на китів. Далеко не всі традиційні промисли варті того, щоб їх розвивали будь-якою ціною.»

  • Дата 11.03.2006
  • Автор Мартін Фритц, Ганна Лук’янова
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/APCs
  • Дата 11.03.2006
  • Автор Мартін Фритц, Ганна Лук’янова
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/APCs