1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Йодована сіль: потрібен Закон чи ні?

Найчастішою в світі причиною розумової інвалідності в дітей є брак йоду, вважає UNICEF, Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй. За даними WHO, Всесвітньої організації охорони здоров’я, в двох мільярдів людей на планеті порушені гормональні функції, бо їхня щитоподібна залоза отримуює замало головного „будівельного матеріалу” – йоду.

default

Єдиними природним продуктом, що постачає його в достатній кількості, є морська риба. Під час останнього льодовикового періоду талі води інтенсивно вимивали цей мікроелемент з ґрунту, тому в рослинах, а, отже, й у сільськогосподарській продукції, йоду сьогодні міститься недостатньо. Компенсувати дефіцит, здавалося б, можна просто й недорого – за допомогою йодованої солі. ООН сподівалася, що вже до 2000-го року світ назавжди позбудеться цієї проблеми. Однак країни, в яких використання збагаченої йодом солі запроваджено Законом, і досі перебувають у меншості. Німеччина так само, як і Україна, до неї не належить. Пов’язано це не тільки з інерцією влади. Частина науковців категорично виступає проти примусового повсюдного йодування. З тієї причини, що надлишок життєво важливого елементу теж загрожує численними хворобами. Зокрема, токсичним отруєнням організму, гіпертиреозом - посиленням функцій щитоподібної залози тощо. А для тих, хто потерпає від йодної алергії чергова порція посоленої їжі може навіть виявитися останньою. Попри це експерти UNICEF переконані, що йододефіцит становить для здоров’я націй незрівнянно більшу небезпеку. Багато українських ендокринологів теж наполягає на обов’язковому йодуванні харчових продуктів. А доки Верховна Рада нарешті збереться розглянути це питання, на Львівщині вирішили діяти. Галина Стадник розповідає:

„Національна Академія медичних наук неодноразово застерігала, що серед усіх регіонів країни, найбільше від браку йоду потерпало саме населення гірських районів Львівської області”, - пригадує професор Юрій Кундієв:

„З наших досліджень випливає, що через нестачу йоду від 17-ти до 43-ох тисяч дітей народжуються щороку розумово відсталими, зі зниженим рівнем інтелекту. Це інваліди, яких утримуватиме суспільство. Крім етичного, морального боку – це великі економічні втрати. Я сподіваюся, що держава врешті-решт поважно поставиться до цієї проблеми й проігнорує безпідставні плани щодо інших методів профілактики серед населення – за допомогою таблеток, йодування води чи навіть горілки. Це все дурниці. Немає ефективнішого та економнішого засобу, ніж йодування солі.”

Львівщина єдина в Україні область, яка фактично самостійно, лише за підтримки Дитячого фонду ООН UNICEF, розпочала активну кампанію вживання йодованої солі в господарстві. Наслідки стали помітні вже за два роки. За даними UNICEF, нині середній показник достатності йоду в дитячих організмах тут на 60 відсотків більший, аніж у дітей з інших регіонів країни. Професор Кундієв переконаний, що такий поступ можливий у масштабах цілої країни:

„Львівський регіон був у найгіршому становищі, але сьогодні картина докорінно змінилася. Це приклад того, як можна вплинути на ситуацію на місцях, не очікуючи з висот якихось законів, постанов та ухвал. Львів має стати для інших зразком. У Східній та Центральній Україні, де до схожих заходів не вдалися, проблема досі стоїть дуже гостро.”

Представник UNICEF Джеремі Хартлі зауважує, що модель, яка була запроваджена у Львові, а саме подолати нестачу важливого мікроелементу за допомогою використання йодованої солі, виправдала себе повністю. Налагодити виробництво останньої – не проблема. Свого часу, розповідає Джеремі Хартлі, UNICEF забезпечила українські фірми відповідним обладнанням, яке завозили з Чилі. Тепер Україна напрацювала власний виробничий потенціал і спроможна цілком забезпечити потреби ринку. Гальмує процес інше – відсутність належного попиту на збагачену сіль. Як серед населення, так і з боку підприємств харчової промисловості. „Для цього й потрібні рішучі дії влади, потрібен Закон, який зобов’язуватиме в усі продукти замість звичайної додавати сіль з йодом, - каже фахівець із проблем гігієни харчування, професор Людмила Іванова. – Так, як це 12 років тому було зроблено в нас, у Болгарії”:

„Поштовхом стали захворювання дітей на рак щитоподібної залози. Після вибуху на Чорнобильській АЕС не було вжито жодних профілактичних заходів. Як відомо, небезпечний вплив радіоактивного йоду можна частково нейтралізувати за рахунок підвищеного вживання звичайного. Нині в Болгарії в усіх продуктах харчування використовують лише йодовану сіль, окрім, хіба що, йогуртів. Це стало такою ж звичайною справою, як хлорування води. І це є гарантією того, що йододефіцит більше не перешкоджатиме нормальному розвиткові дітей.”

На думку професора Іванової, Програма групової профілактики за допомогою таблеток йоду, яка діє нині в Україні, не є ефективною. За даними UNICEF, у середньому лише 8 відсотків дітей регулярно вживають ці медикаменти. Водночас йодовану сіль більшість населення України поки що ігнорує, й вітчизняні виробники експортують свою продукцію в Грузію, Болгарію, Росію. Тому роз’яснювальна робота була важливою частиною проекту на Львівщині, що в нього Дитячий фонд ООН інвестував кілька мільйонів доларів. „Ця сума – ніщо в порівнянні з досягнутою користю для здоров’я дітей, - переконана Людмила Іванова. – А якщо вже говорити про економічну вигоду, то кожен вкладений у боротьбу з йододефіцитом долар зрештою окуповується щонайменше п’ятнадцять разів”.

  • Дата 26.11.2006
  • Автор Галина Стадник, Ганна Філіпп
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOJz
  • Дата 26.11.2006
  • Автор Галина Стадник, Ганна Філіпп
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AOJz