1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

ЗМІ Білорусі та Молдови: занепокоєння посилюються

Ситуація з мас-медіа в сусідніх з Україною Білорусі та Молдові здавна викликає занепокоєння європейської спільноти. Останнім часом приводів для цього тільки додається. Так, білоруський президент Олександр Лукашенко стартував у своїй країні інформаційний наступ на Захід у вигляді пропаганди. У Молдові ж комуністична партія утрималася при владі не в останнє завдяки підконтрольним ЗМІ.

У Білорусі якщо і є проблеми, то з ними впорається президент - лейтмотив для інформаційних випусків білоруських ЗМІ

У Білорусі якщо і є проблеми, то з ними впорається президент - лейтмотив для інформаційних випусків білоруських ЗМІ

”Об”єктивна” пропаганда Білорусі

Упродовж багатьох років президент Білорусі Олександр Лукашенко намагається відгородити свою країну від можливих інформаційних впливів з-за кордону. З іншого ж боку, останній європейський диктатор переконаний, що західні ЗМІ роблять усе для того, щоб презентувати Білорусь у поганому світлі. Мета цього, знову ж таки на думку Лукашенка – витіснити його з президентського крісла на виборах 2006 року.

Аби протидіяти всьому цьому, білоруське керівництво стартувало власний інформаційний наступ. Суть його полягає в тому, щоб Захід отримував про Білорусь та її президента лише ту інформацію, яка є ”об”єктивною та ґрунтується на фактах”. Як засіб такої пропаганди посилено використовуються державні мас-медіа. За їх допомогою, наголошував Лукашенко на одному з нещодавніх екстренних засідань, білоруський народ має дізнатися всю правду про наміри західних політиків, які при напершій нагоді, ніби ”голодні шакали”, готові накинутися на Білорусь.

Андій Суздальцев, експерт з питань мас-медіа в Білорусі з великим занепокоєнням спостерігає за новими поворотами в інформаційній політиці керівництва своєї країни:

”Державність вибудована за принципом того, що інформація є монополією. Візьмемо до прикладу наше білоруське телебачення, його новинні блоки. Тут має місце односторонній показ та коментар будь-якої інформації, який підходить чинній владі. Закордон же показується завжди з найгіршої сторони. Тобто, якщо йде мова про Захід, то інформація стосується переважно мітингів, страйків, голодувань протесту, воєн, терористів, природних катастроф. Водночас у нас, мовляв, все просто чудово, проблем немає. Якщо й виникають якісь труднощі, то за ними уважно слідкує президент. Його особисте втручання здатне виправити будь-які недоліки”.

У випусках новин на білоруському телебаченні все обертається навколо особи президента країни Олександра Лукашенка. Представників опозиції показують дуже рідко, каже Андрій Суздальцев, а якщо вони і з”являються на екрані, то:

”Показуються виключно одні й ті ж кадри, ті, що найменш репрезентабельні. Їх показують постійно на фоні якихось фуршетів чи станків, що друкують гроші. Пропаганда ґрунтується на найчорніших, найнижчих, найпримітивніших рисах людського характеру: на заздрощах, зловтішаннях, пихатості”.

На білоруському державному телебаченні ситуацію бачать інакше. Наприклад, один зі співробітників – Юрій Прокопов, який щонеділі коментує політичні події тижня. Своєю програмою під назвою ”В центрі уваги” 26-річний телевізійний коментатор хоче допомогти глядачам краще зрозуміти те, що відбувалося на тижні:

”ЗМІ – це не просто якийсь засіб донесення інформації. Інформація вже сама по собі включає якесь підсвідоме маніпулювання свідомістю. Політика нашого каналу – це пояснення того, що відбувається”.

Як і більшість колег Юрія Прокопова, він історик за освітою. За його словами, молоді історики мають непогані шанси на білоруському телебаченні:

”У нас є, звісно, й журналісти, так само, як і випускники інших гуманітарних професій. Але, я б сказав, що журналісти серед усіх грають далеко не першу скрипку. У нас, в аналітичній службі, є попит радше на людей, які можуть пояснювати інформацію. Тобто, працюючи з інформацією, вони перетворюють її на роз”яснювальну. В істориків навики для цього виховуються від самого початку”.

Юрій Прокопов відхиляє закиди щодо того, ніби білоруській опозиції не надають можливість виступити на телебаченні. Хоча щодо місця для думки опозиціонерів у його власній програмі Прокопов висловлює таку точку зору:

”А про що вони можуть розповісти? Вони виступають де завгодно й коли завгодно. Вони думають, що їх скрізь бракує. Ми ж про опозицію готуємо матеріали кілька разів на тиждень. Розповідаємо про неї й у підсумкових аналітичних матеріалах. Звичайно, що при цьому ми викладаємо нашу точку зору”.

Юрію Прокопову подобається його робота. Він виконує її сумлінно й каже, що між ним та його начальниками практично немає розбіжностей в поглядах. На відміну від його колеги Олександра Дашинського. Молодий тележурналіст змушений був 10 років тому залишити добре оплачувану роботу на державному білоруському телебаченні через його критичні погляди. Незалежні газети, для яких він писав, по черзі позакривали. Його життя стає дедалі небезпечнішим. Як ще низка критично налаштованих журналістів, Олександр Дайшинський вважається противником нинішнього білоруського уряду, однак він продовжує діяти за свої сталим принципом:

”Я виконую свій обов”язок. Я просто готую матеріали й вважаю за потрібне писати про те, що оминають офіційні ЗМІ Білорусі”.

”Про свободу ЗМІ не може бути й мови” – молдовські журналісти

Парламентські вибори в Молдові виграла 6 березня комуністична партія, що й до цього була при владі. Допомогло цій перемозі не в останню чергу те, що мас-медіа всієї країни впродовж місяців розповсюджували інформацію, вигідну керівництву країни. Опозиція ж мала лише незначний доступ до ЗМІ. Спостерігачі стверджують, що за чотири роки правління коміністів у Молдові свобода слова та думки пережила справжній регрес.

Журналістка Корина Фузу працювала десять років на державному телеканалі ”Молдова 1” редактором ранкової програми. Вона її вела й готувала репортажі, передусім на політичні теми. З минулого липня вона цією роботою більше займатися не може, бо Корина Фузу втратила роботу через зміну структури на телебаченні. Метою змін було перетворення державного телебачення на громадське. Однак результатів, тобто більшої незалежності тележурналістам це не принесло. Говорить Корина Фузу:

”Було змінено не просто організацію програми, телебачення, фактично, не стало, що потягнуло за собою масові звільнення журналістів. Вони провели своєрідний конкурс на нові посади для журналістів, під час якого, що дуже цікаво, ”провалилися” саме ті журналісти, які раніше протестували чи висловлювали критику на адресу керівництва країни”.

З літа минулого року Корина Фузу намагається опротестувати цей конкурс. Організований нею страйковий комітет звертався з відповідними листами до парламенту й уряду Молдови, однак відповіді вони так і не отримали. Протестуючи далі, журналісти звернулися до міжнародних організацій у Молдові та до Ради Європи. Лише після цього з”явилася реакція молдовського президента Володимира Вороніна. Він визнав, що під час зміни структур на телебаченні були зроблені десякі помилки. Однак цією відповіддю все й вичерпується, каже Корина Фузу:

”Я особисто була сім місяців безробітня. Мені не вдавалося знайти роботу, бо я організувала протест, керувала страйковим комітетом і особисто вела переговори з Радою Європи, аби переконати, що для громадського телебачення потрібні інші методи, ніж ті, що застосовувалися. Однак після семи місяців я помітила, що на телеканалі ”Молдова 1” нічого не зміниться, поки до влади в країні не прийдуть інші люди”.

Кілька тижнів тому Корина Фузу почала працювати на маленькому приватному телеканалі ”Euro Nova TV”. Йому вдалося вийти в свій перший ефір на початку березня, після довготривалої війни за ліцензію. Головне кредо нового телеканалу – надавати альтернативну інформацію про події в країні. Адже на інформаційному просторі Молдови все ще домінують державне телебачення й один приватний телеканал, який фінансується з Канади, однак цілковито контролюється владою. Газети в країні читаються мало. Водночас таким альтернативним телеканалам, як "Euro Nova TV”, довдодиться непомірними зусиллями вибивати право на мовлення. Якщо вони їх отримують, то лише в обмеженому вигляді, каже Дімітру Аміналакіоае, головний редактор ”Euro Nova TV":

”З 2001 року, коли до влади прийшли комуністи, ситуація відчутно погіршилася. Про свободу ЗМІ не може бути й мови. Труднощі в нас були й залишаються, бо влада не хоче, щоб глядачі в Молдові отримували об”єктивну інформацію”.

За даними молдовської спілки журналістів, влада контролює напряму через свою пропаганду 80 відсотків ЗМІ. Крім цього, великий вплив на інформаційний простір Молдови чинять російські мас-медіа, які представляють передусім інтереси Росії. Водночас альтернативну думку про ситуацію в країні румунських ЗМІ почути важко. Більшості з них ліцензій на мовлення в Молдові отримати не вдалося. Залишається тільки спостерігати, як розвиватиметься ситуація за влади новообраних комуністів, які на всі боки декларують свої євроінтеграційні прагнення.

Ольга Мельник, Крістіане Гоффманн