1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Зміни клімату: винуватці мають діяти

Проблеми африканського континенту та глобальне потепління – ці дві теми стануть головними на саміті „великої вісімки”, що розпочнеться 6-го липня в шотландському містечку Гленіглз.

default

Прем”єр-міністр Великобританії Тоні Блер, який головуватиме на зустрічі, налаштований рішуче: “Немає жодних сумнівів у тому, що настав час діяти. Відвернути катастрофу – ще в наших силах”. Реґіне Ґюнтер, експерт з питань охорони клімату WWF - Всесвітнього фонду дикої природи:

“Те, що клімат на планеті змінюється, є очевидним для всіх. Але ракція країн “великої вісімки”, на частку яких припадає 50% викидів парникових газів, досі була, скажімо так, стриманою. Тому ми дуже вітаємо позицію нинішнього господаря саміту, Тоні Блера, який прагне, щоб лідери провідних промислових країн не обмежувалися загальними заявами, а узгодили нарешті програму конкретних дій.”

WWF пропонує, щоб до комюніке увійшов, зокрема, такий пункт: зростання середньої температури на планеті, в порівнянні з доіндустріальною епохою, не повинно перевищувати двох градусів Цельсія. “Такий показник досі не фігурував ані в Кіотському протоколі, ані в жодній іншій міжнародній угоді із захисту клімату, - розповідає Реґіне Ґюнтер. – А, на нашу думку, це надзвичайно важливо”:

"Комусь це може видатися дрібницею. Що таке, зрештою, два градуси? Але не треба забувати, що з часів останнього зледеніння середня температура підвищилася загалом на три градуси. Науковці ж застерігають, що коли ми тепер перейдемо межу в два градуси, то в природі планети почнуться незворотні зміни. Від них потерпатимуть передусім мешканці розвиткових країн, хоч, звичайно, природні катаклізми не оминатимуть і промисловий Захід.”

Головними жертвами загального потепління, отже, виявляться ті, хто найменше сприяв його пришвидшенню. Посилення парникового ефекту не є, як це намагаються довести деякі кліматологи, циклічним природним процесом, переконані експерти Всесвітнього фонду дикої природи. “У нескінченних дебатах на цю тему ми бачимо одне, - каже Реґіне Ґюнтер. – Бажання зняти з себе відповідальність. Кліматичного колапсу нам досі щастило уникати лише тому, що в останнє десятиріччя минулого століття цілу низку країн, зокрема в Східній Європі, охопила промислова криза, й викиди СО2 зменшилися там у середньому на 40%”:

"Потепління клімату це не “нормальне” природне явище, а наслідок того, що ми спалюємо величезну кількість нафти, вугілля та газу. Іншого виходу, як відмовитися від цих енергоносіїв, у людства насправді немає. Якби лідери “великої вісімки” усвідомили це раніше, сьогодні ми не гадали б, скільки ще часу залишилося до початку глобальної екологічної катастрофи – півстоліття, століття чи може трохи більше?..”

Перші жертви потепління

“Коли я був малий, я вилазив на льодовик, щоб помацати його руками. Минуло кілька років, і з талої води утворилося озеро. Дістатися до льодовика можна було вже тільки човном. Ще за якийсь час льоду на горі залишилося так небагато, що від краю озера його можна було побачити лише в бінокль. І всі ці зміни сталися впродовж якихось 25 років," -

розповідає індіанець Гаррі Гаррисон, голова міжнародної Арктичної ради атабасків. За даними дослідження, що над ним чотири роки працювали 250 науковців із різних країн північної півкулі, сьогодні ніде кліматичні зміни не відчутні так, як в Арктиці. Потепління тут відбувається вдвічі швидше, аніж в усіх інших регіонах планети. Експерти припускають, що за 75 років середня локальна температура може зрости на три градуси. Кригові поля, як на суходолі, так і на воді, звужуються наче шагренева шкіра й стають дедалі тонші. За останні тридцять років товща морського льоду зменшилися майже вдвічі. Криговий сезон коротшає, й усього за чверть століття моря Арктичного басейну можуть улітку, тобто з липня до вересня, взагалі залишатися вільними від льоду. “Для мешканців океану це матиме фатальні наслідки”, - каже Кліфф Тенсор, член Секретаріату малокількісних народів Аляски:

"Одні з живих істот, що зникнуть разом із льодвим покриттям, це арктичні одноклітинні організми. Справа в тому, що саме з них починається весь харчовий ланцюжок в Арктиці. А він дуже недовгий, бо в холодних широтах існує небагато видів тварин. Відсутність цих непомітних неозброєним оком організмів спричинить катастрофічні зміни в чутливій екосистемі океану.”

Арктичні льоди є також місцем проживання великих ссавців. Таких, наприклад, як тюлені чи білі ведмеді. За даними канадських зоологів, особливо останні потерпають від того, що процес танення навесні відбувається надто швидко. Ведмедиці не можуть прогодувати потомство, бо прогалини перешкоджають шлях до місць полювання. Середня вага ведмежат знизилася приблизно на 20%. Потепління клімату кардинально змінює також життєвий цикл на суходолі. Щороку межа лісів просувається далі на північ і вище в гори. Площа тундри зменшується, а мохи та лишайники є набагато ціннішим кормом для тварин, аніж те, що вони можуть знайти в тайзі. До цього додається ще й такий чинник, як теплі зими. Олаф-Матіас Ера, віце-президент Ради саамів:

“Узимку стали йти дощі, чого раніше ніколи не було. Через це оленям важко добувати собі корм. Крижана кірка, що утворюється на поверхні, є надто товстою, щоб тварини могли її пробити. Вагітні самиці, наприклад, витрачають на це так багато енергії, що вони не можуть виносити до кінця потомство. Слабші олені вмирають з голоду.”

Що тепліше в Арктиці, то складніше життя її корінного населення. Оленярі залишаються без заробітків, мисливці – без здобичі. Супермаркету за рогом, де м”ясо можна було б купити, теж немає. Серед мешканців півночі, які традиційно вживали багату на протеїни їжу, а тепер змушені переходити здебільшого на борошняні вироби, почали поширюватися такі хвороби цивілізації, як діабет, серцево-судинна нестача, каріес, а також депресії. Із зростанням атмосферної температури прогрівається й ґрунт. Споруджені в одвічній мерзлоті оселі втрачають свій фундамент і починають просідати та завалюватися. “Глобальне потепління руйнує весь уклад життя ескімосів, - кажуть експерти Всесвітнього фонду дикої природи. – 150 тисяч людей уже повною мірою відчувають на собі те, в що промислово розвинений світ досі відмовлявся вірити: як кілька градусів можуть змінити обличчя планети”.

“Арктика перетврилася на “систему раннього попередження” для цілого світу, - зауважує директор екологічної програми ООН Клаус Тепфер. Навіть якщо сьогодні звести всі викиди СО2 до нуля, потрібно буде до ста років, доки на це зреагує земний клімат.

За матеріалами німецької преси