1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Зміна іміджу

У світових мас-медіа катастрофа в Південно-Східній Азії відсунула на другий план післявиборну ситуацію в Україні. Картинки “помаранчевовго” Майдану в Києві змінилися кадрами з постраждалих від цунамі країн. Але світ не забув про Україну. Інтерес до українських подій залишився, а сприйняття країни стало більш позитивним.

На Майдані

На Майдані

”Київ, який (середньовічний історик) Тітмар фон Мерзебурґ свого часу описував як ”місто 400 церков”, у 90-их роках ХХ-го століття постійно пас задніх. Це відбувалося в розвитку реклами, дизайну, сфери послуг, міського планування. Українська столиця постійно нагадувала Москву трьома роками раніше. Москва була для нього взагалі єдиним реальним орієнтиром.

Але як все змінилося нині! З вікна готелю ”Козацький” я дивлюся на київський Майдан Незалежності. Море людей, ліс прапорів. Попри мороз та пізній час. Два різні світи! Древній Київ, ”мати міст руських”, не просто наздогнав, а вже давно перегнав молодшу Москву. Після довгих століть залежності Україна нарешті виходить з тіні Росії”.

Однак окрім усіх історичних значень впадає в око передусім радість людей. Як на мене, то слова правлячого бургомістра Берліна, сказані в лисопаді 1989 року, підходять і до нинішньої ситуації в Україні: ”Сьогодні ми – найщасливіший народ у світі”. Яке щастя, бути в такий день у Києві.”

Це уривок зі ”Щоденника ”помаранчевої революції”, який начитав автор – німецький журналіст Ґергард Ґнаук. У дні вуличних акцій у Києві Ґнаук, який живе у Варшаві й працює кореспондентом впливової берлінської газети ”Вельт”, провів два тижні в українській столиці.

Згадуючи сьогодні бурхливі події кінця листопада-початку грудня, журналіст не замислюючись називає їх революцією.

”У ХХ-му столітті слово ”революція” набуло трагічного й негативного змісту. Тепер це слово набуло нового позитивного значення. Ми бачили його в Грузії і на Майдані в Києві. В принципі ми бачили революцію нового змісту ще 1989 року. Якщо говорити про революцію ХХІ-го століття, то немає кращого зміста для цього слова, ніж той, яким його наповнили зараз українці”.

Ґнаук приїхав до Києва з Польщі. Він розповідає, що українські події сприймалися там надзвичайно емоційно й позитивно. Поляки не приховували своїх симпатій до опозиції на чолі з Віктором Ющенком.

”Московські окуляри”

Дещо стриманіше сприймає події в Україні інший німецький журналіст, який теж був у дні протестів на Майдані, але приїхав туди з іншого міста. Альбрехт Райнгарт очолює московське бюро Першого каналу німецького телебачення (АРД). Райнгарт як і Ґнаук радіє змінам в Україні, але уникає слова ”революція”.

Німецьке телебачення хоч і має корпункт у Києві, але робити матеріали як правило приїздять журналісти з московського офісу. Така практика дає підстави деяким критикам говорити про так звані ”московські окуляри”, які нібито заважають німецьким журналістам сприймати Україну об”єктивно. Кореспонденти користуються російськими джерелами, які, на думку західних оглядачів, не можуть похвалитися неупередженістю.

На практиці це виглядає так. Коли лікарі віденської клініки ”Рудольфінергаус” повідомили про те, що Віктора Ющенка було отруєно діоксином, редактор загальнонімецького радіо зателефонував до Москви, щоб дізнатися про реакцію в Києві. Московський колега пояснив, подивившись перед тим сюжет по російському телебаченню.

Альбрехт Райнгарт каже, що йому доводилося чути закиди про ”російський вплив”, але він не може сказати, чи вони справедливі.

"Ми намагаємося не дивитися на Україну через ”московські окуляри”. Ми досить часто їздимо в Україну, причому не тільки до Києва, а й до інших регіонів, наприклад, до Львова, Одеси чи Харкова”.

Як Україна міняється

Райнгарт знає Україну давно. Він вперше приїхав до Києва восени 1991 року, коли українська незалежність тільки-но стала реальністю. Тоді в Києві теж були демонстрації, - пригадує журналіст:

”Мене сьогодні запитують: а як може так бути, що сотні тисяч людей день за днем демонструють, а насильства немає? Я не пророк, але користуючись тим першим досвідом і досвідом пізніших візитів до України, я говорив, що акції пройдуть мирно. Українські демонстрати були дуже дисципліновані й добре організовані. Заяви про мирні демонстрації не були просто словами”.

Газетяр Ґергард Ґнаук теж знає Україну не один рік. Він уперше побував там ще за радянських часів. Що його вразило в Україні зараз?

”Наприклад, той факт, що від першого дня революції 22 листопада зовсім різні люди казали мені: ”Ми стали нацією”. Над цим варто замислитися – що змусило людей до такої глибокої за змістом заяви. Очевидно, що в країні відбулися дуже серйозні зміни. Інше реченення, яке мені часто доводилося чути, і яке мене вразило, це коли людей питали, хто їм поміг приїхати до Києва, хто організував автобус. ”Ми самі”, - радісно казали мені вони. Це зовсім нове явище для України”.

Попит на українські теми зросте

У розпал ”помаранчевої революції” події в Україні безпрецедентно довго були новиною номер один. Великі фотографії тисяч людей на Майдані не сходили з перших сторінок газет. У Німеччині експерти з питань Східної Європи ледь встигали давати інтерв”ю. Політичні оглядачі дуже позитивно оцінювали дії українських опозиціонерів, але в першу чергу – народу, який, як тут казали, ”повстав на захист демократії”.

Раніше в повідомленнях про Україну домінували негативні теми: вибухи на шахтах, корупція, авторитарна влада, бідіність. Тепер тон змінився. Загалом торік Україна двічі позитивно ”засвітилася” в міжнародних ЗМІ: це перемога співачки Руслани на конкурсі Євробачення і ”помаранчева революція”. Ґергард Ґнаук, кореспондент газети ”Вельт”:

”Кілька тижнів тому в німецьких мас-медіа почалася цікава дискусія. Постало питання, а чи не є Україна таким само хорошим, а може й кращим партнером для ЄС, ніж Туреччина. Про це писала і моя газета ”Вельт”, і ”Франкфуртер альґемайне”, і журнал ”Шпіґель”. Важко сказати, як далеко це може завести. Імідж країни не міняться на 100 відсотків за одну ніч. Але це важливий початок. Добре, що в Німеччині є відомі українці. І брати-боксери Клички, і Руслана – все це зіграло певну роль”.

До речі, до списку знаменитих українців, який уклало провідне німецьке інформагентство ДПА, окрім Кличків та Руслани ще є Сергій Бубка, Андрій Шевченко, Микита Хрущов, Тарас Шевченко і Микола Гоголь.

Після повторення другого туру президентських виборів густий потік повідомолень про Україну раптово перервався. Ось уже три тижні увага світу прикута до Південно-Східної Азії, де 26 грудня, саме в день голосування в Україні, сталася катастрофа планетарного масштабу. Але інтерес до України залишився, - каже Альбрехт Райнгарт, тележурналіст і керівник московського бюро Першого каналу німецького телебачення.

”Події в Україні мали настільки велике значення, що це матиме довогостроковий ефект. Редактори в німецьких редакціях усвідомлюють, що в Україні відбуваються серйозні політичні зміни. Тепер нам буде легше пропонувати українські теми і думаю, що попит на них зросте”.

Завершимо передачу теж цитатою зі ”Щоденника ”помаранчевої революції”, уривком з якого ми почали. Останній запис у своїх київських замітках читає кореспондент німецької газети ”Вельт” Ґергард Ґнаук.

”Субота, 4 грудня, 11 година. Святкування завершується. Таксист, що везе мене до аеропорту, з ностальгією озирається на минулі два тижні. ”Достатньо було пройтися Майданом, аби отримати надзвичайний заряд енергії! По всьому місті водії поступалися один одному дорогою, такого ще ніколи не бувало. Тепер народ розходиться. Мені тяжко на серці”.

Оригінал тексту надрукував журнал ”Транзит”. ”Німецька хвиля” планує незабаром розмістити його переклад на своєму сайті в інтернеті.