1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Зелені, бадьорі та ... хронічно хворі німецькі ліси

Висновок був лаконічний і безкомпромісний. "Перші великі ліси зникнуть у Німеччині впродовж наступних п"яти років. Урятувати їх уже неможливо", - цитує в листопаді 1981-го журнал Spiegel слова професора Бернгарда Ульріха, якому міністерство охорони довкілля країни свого часу доручило підготувати доповідь про загальний стан лісів. Три чергові номери авторитетного тижневика виходять під назвою: "Кислотні дощі над Німеччиною: ліс умирає". "Ми стоїмо на порозі екологічної Гіросими", - попереджав Spiegel. Одне з центральних німецьких видань газета Sьddeutsche Zeitung ледь не щодня повідомляла про отруйні опади та засохлі дерева. Спеціальний додаток до газети із заголовком "Тепер ліс гине скрізь" довелося додруковувати кілька разів - таким попитом він користувався. "Ще ніколи до того й уже ніколи після жодна екологічна проблема не влучала так у самий нерв суспільства, - пише Sьddeutsche Zeitung сьогодні . - На початку 80-х для німців, здається, не було жахливішої картини, ніж уявити свою зелену країну суцільним степом. Спочатку помре ліс, а потім і людина, пророкували двадцять років тому."

Пригадуючи прогнози двадцятирічної давності, часто вживають такі слова, як істерика, нісенітниця, міф. "Чутки про загибель німецьких лісів виявилися не просто перебільшеними, а занадто перебільшеними", - розповідає професор Генрих Шпікер, експерт з проблем розвитку лісу фрайбурзького університету:

"Як ідеться лісові? Чи здоровий він? Ось як треба було ставити питання. Але насправді пацієнт і не збирався вмирати. Так, окремі дерева в лісі завжди гинули. Однак, статистика доводить, що причиною їхньої "смерті" найчастіше є не кислотні дощі, які, за теорією 80-х давно мали б знищити всі лісові насадження, а такі природні чинники, як буревії, посухи снігопади та шкідники."

Готовність, з якою тоді критично налаштована громадськість і преса підхопили тезу про смертельну загрозу кислотних опадів, не є випадковою. Багато німців у глибині душі були переконані, що природа обов"язково мала помститися людині за невпинний розвиток промисловості, інкше кажучи, за безоглядне прагнення до мобільності, зручності та добробуту. І як це зазвичай буває в апокаліптичних сценаріях, кара мала прийти з неба. Точніше з повітря, в яке випускні труби автомобілів, димарі заводів та теплоелектростанцій щороку викидали мільйони тонн двоокису вуглецю, сірки та окисів азоту, що вони потім у вигляді опадів потрапляли в землю. Експерт з проблем ґрунтів Ернст Гільдебрандт:

"Ми чітко бачимо, що небезпечні зміни хімічного складу лісових ґрунтів, про які двадцять років тому попереджали прихильники теорії закислення, насправді відбулися. А несподіванкою для всіх стало те, що дерева виявилися здатними пристосуватися й до таких умов. Фахівці б"ють на сполох: німецькі ґрунти вкрай закислені, рослинам катастрофічно бракує життєво необхідних мінеральних речовин. Зокрема, магнію, без якого неможливе утворення хлорофілу. А дерева ростуть собі на цих закислених ґрунтах далі й навіть швидше, ніж століття тому, коли ще не було такої розвиненої промисловості та інтенсивного автомобільного руху. Не дивно, що навіть деякі лісники кажуть: що нам до ваших аналізів ґрунтів, коли в нас над головами такі пишні зелені крони!"

Що ж до зелених крон, то на початку вісімдесятих, саме тоді, коли тема вимирання лісів опанувала громадську свідомість, кілька років поспіль траплялися посухи. Як відомо, за браку опадів дерева, щоб вижити, скидають листя та голки. Ця природна реакція в інтерпретації преси набула характеру сенсації. Але численних фотографій скелетів дерев жахнулася не тільки громадськість. Професор Генрих Шпікер:

"Якби науковці приділяли проблемам лісу більше уваги й ретельніше здійснювали дослідження, то, власне, ще тоді мали б помітити, що ліс так просто не здається. Зрозуміло, що катастрофічні наукові прогнози 80-х були звичайнісіньким популізмом. Водночас, нехай і опесередковано, ці чорні пророкування слугували високій меті: розбудити громадськість, політиків і спонукати до дій уряд. Наукова репутація експертів справді зазнала великої шкоди, зате у виграші залишився ліс і довкілля в цілому."

Після обов"язкового встановлення на всіх німецьких підприємствах спеціальних фільтрів викиди двоокису сірки зменшилися з 7,5 млн. тонн 1980-го року до 650 000 тонн 2001-го. Емісія окисів азоту, які головним чином містяться у відпрацьованих автомобільних газах, знизилася більше, ніж удвічі - завдяки широкому запровадженню каталізаторів. З середини вісімдесятих років Німеччина - "потерпіла країна, в якій умирають ліси" перетворилася на ініціатора міжнародного руху за збереження чистоти атмосфери. А найсвідоміші пересічні німці рятували своє зелене лісове багатство, відмовляючись від новорічних ялинок та міняючи автомобільне кермо на велосипедне. Відтоді спеціальна урядова комісія почала щороку оприлюднювати доповідь про стан національних лісів. На сьогодні складено двадцять звітів. Зміст останнього навряд чи можна назвати заспокійливим. Але 2003-го тема лісу не стала, як колись, центральною на перших шпальтах газет. Закликів природоохоронців "Залиш своє авто в гаражі!" широкий загал уже начебто й не чує. Вимогу "зелених" принаймні обмежити швидкість на переповнених німецьких автобанах більшість громадян сприймає тепер як посягання на основні права людини. Нащо відмовлятися від зручностей, коли ліси - ось вони. Бадьоро зеленіють собі, хоч куди кинь оком. Експерт з проблем грунтів Ернст Гільдебрандт:

"Якщо оцінювати стан лісу з огляду на ресурси, то він здоровий. Коли ж проаналізувати його функції, то доведеться визнати, що німецькі ліси хворіють. Це так само, як з людиною. Вона може добре почуватися, але лікар каже: "Ні, у вас надто високий кров"яний тиск. Треба негайно вжити відповідних заходів." Сьогодні німецькі ліси мають лише здоровий вигляд. Основні функції цієї екосистеми дуже серйозно пошкоджені."

Дані останніх досліджень свідчать, що на сьогодні під категорію "пошкоджені" підпадає 65% усіх німецьких лісових масивів. Двадцять років тому ця цифра становила 56%. Кислотність лісових грунтів за останні 50 років зросла в 100 разів. Попри суттєве зменшення кількості викидів двоокису сірки та окисів азоту ґрунти не стали чистішими, бо вони, як кажуть фахівці, мають "довгу пам"ять": наслідки забруднення ґрунту даються взнаки впродовж багатьох десятиліть. І виявлятися вони можуть досить незвично, пояснює експерт з проблем розвитку лісу Генрих Шпікер:

"Це можна назвати загальною тенденцією - хоч, звичайно правил без винятків не буває - але дерева в центральній Європі сьогодні ростуть швидше. По-перше, завдяки підвищеному рівневі СО2 в повітрі. Клімат теплішає, зими стають коротшими, а це означає, що довше триває сезонний період активного росту дерев. По-друге, автомобільний рух та інтенсивне здобрювання сільськогосподарських угідь забезпечують ліс величезною кількістю азоту, якого бракувало в доіндустріальну епоху. На думку багатьох експертів, саме окиси азоту є головними винуватцями того, що деякі види дерев сьогодні ростуть як на дріжджах. Але радіти з цього було б помилкою. Ці дерева можна порівняти з дітьми, яких годували тільки солодощами. Наслідки однобічного харчування колись обов"язково стануть помітними."

"Наші ліси стали красивішими, - заявила влітку минулого року "зелений" міністр захисту прав споживачів і сільського господарства Ренате Кюнаст. - Я наполеглево рекомендую всім облишити хатні справи й вирушити вихідними днями на прогулянку до лісу!" "На жаль, дубам та ялинам потрібно більше, ніж оптимізм політиків, - кажуть представники природоохоронної організації Robin Wood. - Німецькому лісові ведеться однаково погано. Як у сумнозвісні вісімдесяті роки, так і сьогодні. Просто всі встигли звикнути до стабільності стану хронічно хворого."

Нинішньої весни німецькі лісівники побоюються. Рекордна спека 2003-го завдала сильного удару імунній системі дерев. У південних регіонах Німеччини у буків, наприклад, узагалі може не вистачити сил на нове листя. Професор Генрих Шпікер:

"Ми вже тепер знаємо, що 2004-го й 2005-го стан лісів погіршуватиметься дедалі більше. А якщо ослабленим торішньою посухою деревам знову доведеться обходитися без опадів, або на них очікуватиме навала шкідників, то казати про "вимирання лісів" цього разу не буде перебільшенням. І це не роздування чергової екологічної істерики. Вчасно попереджений - наполовину озброєний, говориться в прислів"ї. Урятувати ліс буде дуже нелегко."

За матеріалами німецької преси.

Ганна Лук"янова.