1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

”Звіт ”Міжнародної амністії” нагадує каталог жахів”

Німецькі газети коментують оприлюднений днями звіт правозахисної організації ”Міжнародна амністія”. Видання звертаються також до першої великої промови російського президента Володимира Путіна з часу його переобрання на головну посаду в державі та ініціатив президента Грузії Михаїла Саакашвілі в Абхазії та Південній Осетії.

”Звіт ”Міжнародної амністії” нагадує каталог жахів”, - пише газета ЛАУЗІТЦЕР РУНДШАУ з Коттбуса й продовжує:

Окрім усіх описаних нелюдських страхіть лякає ще й те, з якою легковажністю й навіть ледь не байдужістю скрізь по світу під прикриттям боротьби з тероризмом інструменталізується страх і затоптуються ногами права й свободи людини. І винні в цьому не лише диктаторські режими, для яких тортури, смертні вироки й переслідування вже давно є звичним методом досягнення своїх цілей. Дедалі більше порушують права людини ті країни, які самі гордо називають себе демократичними поборниками свободи. Безсумнівно, світ змінюється, і з тероризмом треба боротися. Але ми можемо спокійно відмовитися від змін, які не зважають на права людини й перетворють їх на м”яч у грі можновладців. Нині настав час діяти, змінювати й відроджувати права й свободи людини. Хто ж готовий платити за безпеку будь-яку ціну, зрештою не досягне тривалої безпеки. Саме це щодня доводить ситуація, що склалася в Іраку та на Близькому Сході, - переконана газета ЛАУЗІТЦЕР РУНДШАУ.

Тему продовжує видання ВЕЗЕР-КУРІР з міста Бремена:

”Міжнародна амністія” не обмежується критикою порушень прав людини з боку окремих американських солдатів у Іраку. Її критика адресована адміністрації у Вашингтоні. До ганебного стовпа прип”ято всю політику безпеки США. Багато фактів свідчать про те, що овіяна пафосом війна з тероризмом не лише захищає від загроз, але й завдає удару по справедливості й свободі – як у США, так і за їх межами. Прикладів вже назбиралося достатньо. І може тепер стає краще зрозуміли, чому Вашингтон відхиляє свою підтримку Міжнародному карному суду. Хто хоче скрізь по світу втілювати власну політику безпеки, хоче діяти незалежно від міжнародних правових норм, - припускає газета ВЕЗЕР-КУРІР.

У статті під назвою ”План Путіна” газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ з Мюнхена коментує велику промову, з якою російський президент звернувся до населення карїни:

Два сигнали можна розпізнати зі зверення президента Росії до нації. Перший: на Путіна можна покладатися. Й другий: з Росією треба рахуватися. Що має додати мужності росіянам, не повинно лякати решту світу. Путін говорить про сильну Росію й має на увазі країну, яка черпає свою силу не зі злиднів, а з добробуту. Сила на кшталт цієї, каже він, буде чимось новим у російській історії, і вона не повинна сприйматися як загроза. У промові Путіна йшлося про становище нації, якої фактично немає. Нації, яка повинна до 2010 року подвоїти свою економічну потужність. Нації, в якої будуть хороші дороги й добре працюватиме система охорони здоров”я. А також нації, яка житиме в справді громадянському суспільстві й стабільній демократії, -

пише ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і веде далі:

У всі ці плани щодо кращого майбутнього пожна буде повірити лише завдяки сучасній політиці. Але тут дійсність помітно відрізняється від бажаного. Те, як Путін поводиться з мас-медіа – це валіум для відкритого суспільства. Його намагання досягти всеосяжної влади – це отрута для демократії, а війна в Чечні – це фатальне нехтування правами людини. Невже всі плани Путіна – це лише гарні слова? Так не можна стверджувати. Адже з економічної точки зору справи в Росія перебуває на вдалому шляху, навіть попри те, що успіх залежить переважно від цін на нафту. З політичної точки зору позитивним є вже те, що президент так часто й охоче говорить про ліберальні цінності. Поки Путін повторюватиме свої обіцянки, залишатиметься сподівання, що він їх колись виконує, - прогнозує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

До ситуації в Грузії звертається видання ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

Південну Остетію та Абхазію грузинському президентові Саакашвілі не вдасться так длегко ”повернути”, як нещодавно Аджарію. Пропонуючи їм ”особливий статус” в межах Грузії, він не просто визнає їхній статус-кво: обидві республіки існують де факто, як самостійні утворення під контролем з Росії. Пропозиція Саакашвілі – це ще й висновок, який він зробив з помилок грузинського націоналізму початку 90-их років, який позбавив національні меншини їхніх автономій і таким чином спонукав їх шукати захисту в Росії. Результатом таких дій було і є повне фіаско: гоніння, руйнування, злочинність, голод і бідність визначають сьогодні ситуацію в цих республіках. Нині ж Саакашвілі повинен спробувати продемонструвати їм, що Грузія може запропонувати більше, ніж російський президент Путін, який обіцяє подбати про порядок на Кавказі. Це можна зробити, відновивши економічні контакти і щежро наділивши ці республіки власними повноваженнями, - розмірковує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Огляд німецької преси підготувала Леся Юрченко