1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

За нянею - на пошту

Через кілька років професія поштаря у Європі цілком може бути віднесена до розділу нікому не потрібних та таких, що відмирають. А пошта виконуватиме незвичні функції. Особливо у тому разі, коли Європарламент затвердить пропозицію Єврокомісії щодо відкриття ринків держав ЄС для поштових служб одна одної.

default

Нещодавно французька пошта розпочала нову акцію. За допомогою рекламних плакатів та проспектів мешканців країни закликають придбати чек універсального сервісу. Скорочено – ЧУС. У ньому перелічені компанії, що надають різного роду послуги.

“Прибирання, прасування – це ті послуги, які ми надаємо найчастіше, догляд за дітьми, допомога з домашнім завданням школярам чи літнім людям із Інтернетом. Догляд за садом. Або, якщо щось незначне потрібно відремонтувати – у нас великий попит на такі послуги.”

- розповідає Паскаль Портьє директор відділу з надання послуг приватним особам французької пошти. Чек універсального сервісу коштує 9 євро 50 центів. Той, хто придбає цей ЧУС, може розраховувати на те, що необхідні послуги обійдуться йому дешевше, ніж тим в кого такої картки немає. Окрім цього клієнт може бути впевненим, що усі перелічені у чеку фірми сплачують податки, не наймають нелегалів і надають якісні послуги. Гарантом цього виступає якраз французька пошта.

Те, що пошта починає опікуватися речима їй не властивими та переймає на себе незвичні функції, в Європі не є чимось надзвичайним. Адже нині галузь, у якій працюють 5 мільйонів людей, перебуває на стадії реформування. У тих країнах, де ця служба є приватизованою, шукають нові шляхи заробітку. Там же де пошта ще є державною, її керівництво намагається довести, що є гнучким та здатним пристосовуватися до вимог часу. Тому віддавати компанію у приватні руки не варто. Тема приватизації у Євросоюзі є нині особливо актуальною. Під девізом: більше конкуренції, Єврокомісія пропонує повністю відкрити ринок поштових послуг, де щорічно обертаються 90 мільярдів євро, до 2009 року, та припинити дію державних монополій. Фінляндія, Швеція та Великобританія вже створили умови для запровадження конкуренції і повністю задоволені результати цього процесу. Так само і у Німеччині. Франція, Італія та Іспанія – навпаки - виступають рішуче проти такої ідеї. Експерти говорять, що ці держави готуються до шоку. Адже скоро буде повністю буде ліквідовано монополію на пересилку навіть пошти вагою до 50 грамів і державного захисту у галузі більше не буде. Тож, можливо, вже найближчим часом поштарі у сьогоднішньому розумінні цього слова більше не будуть існувати. Самі ж представники цієї професії протестують та зауважують, що їхня робота не обмежується лише доставкою листів. Розповідає сільській поштар Данієл Каспар

"Знаєте, у цьому районі я працюю поштарем вже 18 років. Весь цей час – я поряд з цими людьми. Я все про них знаю. Навіть трохи подробиці приватного життя. Про їхню роботу, їхніх дітей... “

Керівники вже приватизованих поштових служб інших європейських країн говорять, що їхні співробітники ставляться до своїх клієнтів теж не байдуже. Водночас завдяки збільшенню ефективності роботи, вони мають змогу пересилати більше листівок, бандеролей та посилок. Окрім цього такі, як приміром голландська пошта, планують завойовувати ринки у сусідніх державах. Розвитком подій особливо задоволений член ради директорів цієї фірми Нано Аукес.

"П’ятнадцять років тому нашу поштову службу було приватизовано. Вона нині на 100 відсотків перебуває у приватних власників. Тобто в нас вже є довша історія пристосування до нової ситуації. Ми повністю відділені від держави. Тож завжди відчуваємо тиск ринкових умов, ми маємо добре працювати і пристосовуватися до лібералізованого ринку.”

Власне лібералізація поштового сектора розпочалася 1989 року. З тих пір було ухвалено кілька директив і нині відкритими для конкуренції є приблизно 60 відсотків ринку. Пересилка корпоративної пошти, більшості видів бандеролей, рекламних проспектів та каталогів вже давно не є справою пошти і право на їхню доставку отримує той, хто виграє конкурентну боротьбу. Втім, до досягнення кінцевої мети – іще довгий шлях – говорить депутат Європарламенту від Німеччини Маркус Фербер.

"Чому це є необхідним? Я думаю, ми маємо забути про те, що державна монополія зможе задовольнити весь ринок. Поштову службу можна розділити на цілу низку надання послуг. Більшість з них є просто недоступними через те, що ринок не працює. До того ж є проблеми із якістю і їх чітко можна побачити, перетинаючи кордони. На те, щоб лист відісланий під час відпустки потрапив до родини, йде надто багато часу. Ось такі аргументи на користь лібералізації ринку."

Із тим, що процес відкриття національних ринків врешті решт потрібно довести до кінця погоджується більшість європейських політиків. Різняться їхні погляди лише у питання, як швидко це має статися. У Польщі, приміром, хочуть щоб це сталося якнайшвидше. Розповідає Мар’ян Ліберадський – депутат Європарламенту від Польщі.

"Це – питання продуктивності. У Польщі одним-єдиним листом або ж бандероллю опікуються 15 хвилин. У Нідерландах – одну хвилину, сорок секунд. Висновок такий: голландська пошта є у 11 разів продуктивнішою від польської. Ефективність нашої є вчетверо меншою, від німецької і двічі меншою, від середньоєвропейського показника."

Водночас, від нововведень очікують не лише збільшення продуктивності, а й зменшення кількості робочих місць. Адже робота пошти має стати ефективнішою та більш прибутковою. У більшості компаній це означатиме скорочення кадрів. Одним з аргументів прибічників цього кроку є те, що паперове листування останнім часом все частіше замінює електронне. Співробітники поштової служби Бельгії говорять про те, що бояться втратити роботу.

"Вони не говорять нам про те, що станеться. Ми не знаємо, чи пошту закриють на довший час. Але ми знаємо, що зменшення видатків завжди означає, що це на собі відчують співробітники.”

Головною проблемою ж законодавців є зовсім не те, що найближчим часом тисячі людей опиняться без роботи. Політики непокояться тому, що із роздержавленням пошти, приватні фірми відмовляться доставляти листи у найвіддаленіші куточки своїх держав, загалом сільську місцевість. Адже це як правило коштує дуже дорого, і сільські мешканці не можуть оплачувати такі послуги з власної кишені. Говорить депутат Європарламенту від Франції Саїд ель Хадрауї.

“Служба, яка історично надає послуги буде зобов’язаною й надалі так робити. Обслуговувати клієнтів навіть у сільській місцевості. Витрати на це є дуже високими, тому ця поштова служба не буде конкурентноздатною у порівнянні із новими операторами. Тож хто за все це платитиме? Яким чином нам вдасться і надалі надавати універсальні послуги скрізь?"

Європейська комісія яка загалом виступає проти державної допомоги, у цьому випадку схиляється до того, щоб дозволити пошті отримувати субсидії від урядів своїх країн. Втім, державні компанії виступають проти такого кроку, оскільки сумніваються, що такі субсидії їм надаватимуть протягом довшого часу. Тож, вони пропонують свій варіант розв’язання цієї проблеми. Про це говорить директор з міжнародних зв’язків французької пошти Жан-Поль Форсевіль.

"Ми вважаємо, що державна допомога не є виходом. Якраз навпаки, новачки, які так би мовити є нашими конкурентами, мають також виділяти кошти для того, щоб надання універсальних послуг і надалі відбувалося. Тут потрібно запровадити певний механізм, який допоможе вирішити цю проблему."

Приватні компанії поки що не виявили особливого бажання розносити пошту кожного дня, доправляючи її у віддалені села гірських районів, а іноді й на острови. Якщо вони не проявлятимуть ініціативи й надалі, політики пропонують запровадити спеціальний збір. Тобто змусити поштові компанії плати за право виходу на ринок іншої держави ЄС. Отримані ж гроші витрачати на те, щоб організувати доставку листів та бандеролей туди, куди нині поки що щодня добирається велосипедом сільський поштар Денієл Каспар.

Тетяна Карпенко