1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

«Заяви про політичні репресії в Україні заходять занадто далеко» – Іріс Кемпе

В Україні знову прозвучали заяви про політичні репресії. Закиди, що посилилися після арешту голови Донецької облради Бориса Колеснікова, у вівторок навіть створили підстави для блокування роботи Верховної Ради. Експерти на Заході зауважують, що говорити про політичні репресії можна було б лише за умови доведеного порушення правових норм.

default

У вівторок Верховна Рада тричі відмовилася підтримати ідею фракцій Партії регіонів та СДПУ(о) створити комісію з розслідування випадків політичних репресій. Саме так супротивники нової української влади називають порушення кримінальної справи та арешт голови Донецької облради Бориса Колеснікова та звільнення судом з посади одеського мера Руслана Боделана. Детальніше – наш київський кореспондент Олександр Савицький:

Один з тих, хто називає себе представником політичної опозиції, депутат від СДПУ(о) Нестор Шуфрич заявив, що подібних справ проти представників старої влади по цілій країні є десятки:

«Це дуже мені нагадує справу Фельдмана, справу Тимошенко. І я переконаний, що наслідки будуть такі самі».

Представники влади заперечують ці заяви та наполягають на виключно кримінальному характері справи Колеснікова. Раніше заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль сказав, що арешт голови Донецької облради був виключною ініціативою слідчого. І що про це не знали ані міністр, ані президент України. Голова правозахисної організації український комітет «Гельсинки-90» Юрій Мурашов в інтерв‘ю «Німецькій хвилі» підтвердив, що в минулому Україна була виразно корупційною державою. Але зараз у правозахисників немає підстав говорити про переслідування політиків за інакодумство:

«У нас не зафіксовано випадків політичних репресій в Україні зараз. Політична гра ведеться. Опозиція, мабуть, хоче це все подати, як політичні мотиви. Апелюють поки що до натовпу. А до нас, чи інших правозахисних організацій ніхто ще не звертався».

Тим часом, Шевченківський суд Києва відмовив столичній міськадміністрації в задоволенні позову проти упорядників наметового містечка в Маріїнському парку, мешканці якого вимагають звільнення Колеснікова з-під варти. Суд вважає, що в такий спосіб громадяни реалізують своє конституційне право на мирні протести і відкинув звинувачення на їхню адресу з боку столичної влади в порушення громадського порядку.»

Отже, протести прихильників Колеснікова продовжуватимуться. Це дає підстави підозрювати, що слід очікувати й нових заяв про політичні репресії. Наскільки вони мають підстави в сучасній Україні, ми поцікавилися в Іріс Кемпе, експерта мюнхенського Центру прикладних політичних досліджень:

”Такі звинувачення заходять занадто далеко. Їх можна було б висловлювати, лише, якщо йдеться про порушення правових норм – на рівні українського чи міжнародного законодавства. Тільки за таких передумов можна було б говорити, що в Україні репресивно обходяться з опозицією”.

Іріс Кемпе наголошує, що позитивним моментом у нинішньому розвитку в Україні є те, що події розгортаються публічно, що все відбувається не за зачиненими дверима. Це стосується насамперед подій навколо справи Колеснікова. Водночас експерт указує й на те, що в Україні ще недостатньо реформована судочинна система. Це ж усе ще робить її вразливою для політичного тиску. Іріс Кемпе не схильна також розглядати заяви противників нинішньої влади як конструктивну політичну дискусію. На питання, чи діють українські політики, що називають себе опозиціонерами як злагоджена опозиція, експерт відповіла:

”Ні, вона не є справді конструктивною опозицією. Адже бути в опозиції не означає бути виключно проти чогось. Слід виступати ще й за щось. Наприклад, сформулювати власні програми та ідеї, висунути політичних лідерів. Все це в тих силах, що вважають себе українською опозицією, проявляється наразі набагато слабше, ніж протести в справі Колеснікова, коли робиться спроба використосувати протестні методи, які вживалися під час ”помаранчевої революції”.

Утім, сьогоднішні намети противників влади в Маріїнінському парку не можна прирівнювати до помаранчевого наметового містечка на Майдані Незалежності, каже Іріс Кемпе. Адже нинішня начебто опозиція не особливо пов”язує себе з чіткою метою та прагматичними баченнями політичного розвитку в країні.