1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Заповідники для мисливців з автоматами

„Нещодавно в Сумах на форумі „Відновлення села – справа молодих” Віктор Ющенко сказав, що збереженню української природи він приділяє надзвичайно велику увагу. Президент поділився свїми спогадами відвідин Михайлівської цілини.

default

Це такий чудовий шматочок природи на його рідній Сумщині. Якщо цілину дуже довго не орати, то порох, що утворюється із засохлих рослин, нагадує м”який килим. „Я коли ступав по ньому, нога по кісточку втопала. Ти відчуваєш, що це порох століть,” – сказав Ющенко. Якби таку єдність з природою відчували й урядовці нижчого рангу, то ставлення до природи в суспільстві було б зовсім іншим. Президент повідомив, що готуються два нові Укази щодо заповідної справи: перший про наведення ладу на заповідних землях, і другий про переспективи розвитку заповідної справи,” –

розповідає еколгічний оглядач тижневика столиця Олег Листопад. Ми ведемо далі розмову з представниками екологічного руху України, розпочату в попередніх передачах. Тема сьогоднішньої дискусії: національні парки та заповідники. За роки незалежності площа заповідних територій в Україні збільшилася майже вдвічі. На сьогодні вона становить 4% від загальної площі країни, а до 2015-го року володіння дикої природи, які охороняє держава, мають зрости вже до 10-12%. Таку мету задекларував міністр охорони довкілля Павло Ігнтатенко. До здійсненння її планують долучити й приватний бізнес. „І нічого жахливого в цьому немає, - наголосив Ігнатенко. - Жодній державі не вистачить коштів на утримання таких величезних територій”. Директора Київського еколого-культурного центру Володимира Борейка, який уже багато років опікується питаннями заповідної справи, такі перспективі не тішать:

„Якщо ми все кинемо на терези ринкової економіки, національні парки загинуть. Бізнес примушуватиме їхнє керівництво розвивати туризм. А за умов украй недосконалого природооохонронного законодавства, за умов відсутності дієвих природоохоронних служб, при напівзруйнованому Міністерстві екології й, зрештою, при нашому загальному безладові, фінансові інтереси безумовно переважатимуть над проблемами захисту довкілля. Якщо вже говорити про брак державних коштів, то варто згадати, що на утримання мисливських господарств, підпорядкованих ДУСі - Державному управлінню справами при адміністрації Президента України, на всі ці „царські” полювання, на варварське знищення тварин, на мисливські будиночки витрачалося набагато більше державних коштів, аніж на всі наші національні парки та заповідники. Так було, принаймні, донедавна. Але й тепер, незважаючи на те, що президент Ющенко вимагав припинити мисливські розваги високопосадовців, новий керівник ДУСі Ігор Тарасюк відмовляється передавати ці господарства Міністерству екології. Управління справами вкладає в ці об”єкти багато коштів, каже він. Але ж це гроші з Держбюджету, й ними так само могло б розпоряджатися й Міністерство охорони довкілля. Головна причина, наспрапвді, в тому, що чиновники з ДУСі чудово почувалися на цих „царських” полюваннях. Прикриваючися високим ім”ям Президента, вони й тепер, я переконаний, нізащо не віддадуть Мінекології ці об”єкти. Самому Ющенкові вони не потрібні, це так. Він не мисливець. Але ж скільки шанувальників цього елітного виду відпочинку ще є в його апараті, в міністерствах, серед депутатів.”

„Добре хоча б, що під тиском громадськості нинішня ДУСя принаймні погодилася перетворити мисливські господарства Київської області – Заліське, Дніпровсько-Тетерівське та Білозерське –на заповідні об”єкти першої категорії”, - каже еколог Олег Листопад.

„Тепер Державне управління справами декларує повну відкритість. Будемо сподіватися, що воно дозволить журналістам поїхати, побачити й переконатися, що всі мисливські вишки знесено, й там справді заповідники, а не мисливське господарство.”

Те, що раніше відбувалося в цих угіддях, нагадує криваві фільми жахів, кажуть природоохоронці. Керівник Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко:

„Азово-Сиваський національний парк був найстарішим природним об”єктом України. Засновано його 1927-го року. До парку, зокрема, належить і острів Бирючий в Азовському морі. Там мешкає багато оленів та муфлонів. Мисливці приїздили туди на джипах, прив”язували себе до них, діставали автомати, діставали карабіни, заганяли тварин у воду, де ті не могли більше рухатися, й відкривали вогонь. На півдні Київської області міститься горезвісне господарство колишнього керівника ДУСі Ігоря Бакая – ландшафтний парк „Трахтемирів”. Бакай, разом зі своїми друзями, Леонідом Кучмою та надзвичайним і повноважним послом Росії Віктором Чорномирдіним - до парку приїздило також і чимало інших відомих державних діячів – перебуваючи напідпитку, розстрілювали з веж напівприручених кабанів. З автоматів Калашникова. А коли в магазинах більше не залишалося набоїв, „мисливці” злазили з вишок і добивали піврічних кабанчиків, які ще не відходили від мами, прикладами. На одній з фотографій, які є в мене, лежить близько сімдесятьох убитих кабанів. З них не зняли шкіри, їх не взяли на м”ясо, а, наче дрова, поскидали в сусідні балки.”

На „царські” території, які належали „слугам народу” або бізнесовій еліті природоохоронці потрапляли, ризикуючи своїм життям. „Але той, хто гадає, що тепер, нарешті, ми маємо доступ скрізь, глибоко помиляється, - веде далі Володимир Борейко. – Коли президент Ющенко наприкінці зими був у Донецьку, він наказав: відібрати в бізнесмена Рината Ахметова 60 гектарів незаконно захоплених у Донецького ботанічного саду земель. Це теж державана заповідна територія, нехай і нижчого рангу”:

„Кілька тижнів тому я там був. Ніхто нічого не відібрав. Ахметов спорудив по периметру п”ятиметровий кам”яний паркан. Поставив там охорону. І навіть незважаючи на те, що я під”їхав на машині з номерами Донецької обладміністрації, вискочив охоронець і сказав: „Тут зупинятися не можна”. І це при тому, що Указ колишнього президента Кучми щодо скорочення території Донецького ботсаду спростували й міська прокуратура, й Генеральна. Інший приклад: тому ж Ринатові Ахметову забажалося побудувати третій, підкреслюю, третій у Донецьку стадіон. Не лікарню, не бібіліотеку, не школу, а ще один стадіон олімпійського рівня. Він так само ставить паркан, захоплює 20 гектарів земель центрального парку ім. Ленінського комсомолу, так само, як і на території ботсаду, щоб не гаяти часу на вирубування, бульдозерами стесує дерева - а там росли чудові пухнасті сорокарічні блакитні ялинки, й так само встановлює охорону. І ніхто нічого! У центрі міста, у всіх на очах! Але мовчать не лише громадяни, мовчать і ЗМІ. На прес-конференціях у нашому екоцентрі ми повідомляли, що в Никитському ботанічному саду, цьому унікальному паркові з тисячолітніми ялівцями та платанами, поряд з іншими будинками, про власників яких нам нічого не відомо, стоїть і дача Генерального прокурора Святослава Піскуна, а журналістів це щось не дуже зацікавило. Никитський ботсад уцілів під час громадянської війни, Другої світової... А ось за Леоніда Кучми шість гектарів його території пішло під приватні дачі.”

„Бізнесовим колам екологічна інформація не потрібна, вона їм лише шкодить, - переконаний Сергій Федоринчик, керівник інформцентру української екологічної асоціації „Зелений світ. – Відповідно й преса, яка контролюється цими бізнес-групами, не буде про такі факти писати. Про мисливські забави Бакая в Трахтемирові стало докладно відомо лише тоді, коли той утік з України”:

„Тобто, якби Бакай був не противником Ющенка та помаранчевої революції, а виявився сюзником нової влади, то, можливо, ніхто й не чіпав би його маєтку і досі нічого не писав би. Наша преса надто дослухається до влади, й замало зважає на суспільство. Просто сьогодні в пресі в черговий раз змінилися „розбірки”: ті, видання, які явно належать прибічникам влади Ющенка, смакують нові розкриті злочини кучмівських часів. Преса орієнтована на обслуговування інтересів сильних.”

„Усе ж таки, це питання в першу чергу не до журналістів. Це питання до керівників держави. Це як з мовою: почали наші урядовці говорити державною мовою, і ставлення суспільства до неї стало зовсім іншим.

Я не сказав би, що не пишуть. Журналісти пишуть, але чомусь немає належної реакції на це,”-

вважає екологічний оглядач тижневика „Столиця” Олег Листопад. „Заради справедливості треба зазначити, що певних успіхів, у тому числі й за допомогою преси, ми все ж таки домоглися”, - сказав на завершення розмови директор Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко:

„Перший успіх - це те, що 230 гектарів Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, що їх відбрали під палаци для російського президента Путіна й 50-ох провідних бізнесменів та депутатів України, травневим Указом Віктора Ющенка повернено заповідникові. Другий успіх: з посади знято заступника начальника Держслужби заповідної справи при Мінекології, який усі ці питання узгоджував. Третя наша перемога полягає в тому, що черкаські депутати відізвали своє рішення щодо надання Ігореві Бакаю в приватне користування терміном на 50 років близько семи тисяч гектарів Заліського заповідно-мисливського господарства. Тепер слово за київським депутатами, бо друга частина „Трахтемирова” міститься на території столичної області. І, нарешті, четвертий: до з”ясування подальших обставин, Міністр екології Павло Ігнатенко заборонив поглиблювати канал Бистрий у Дунайському заповіднку.”

З представниками українського екологічного руху розмовляла Ганна Лук”янова