″Закон з народу″ – українські ігри в прозору демократію | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 10.04.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

"Закон з народу" – українські ігри в прозору демократію

Українцям можуть дозволити писати закони. У Верховній Раді зареєстрований відповідний законопроект. Експерти певні: українці готові бути активними, однак депутати не хочуть конкуренції.

Хочеш щось змінити в країні - напиши свій закон. Так, першого квітня 2012 року у Брюсселі започатковано спільну Європейську ініціативу громадян. Це механізм, який заохочуватиме європейців впливати на законодавчі ініціативи Європейського Союзу. Аби мати змогу долучитися до процесу ухвалення рішень, громадяни ЄС мають об’єднатися у комітет. Він складатиметься щонайменше із семи людей, які є громадянами щонайменше семи різних країн-членів ЄС. Саме такий комітет має право подання ініціативи на розгляд Європейської Комісії. Ініціатива буде розглянута лише у тому випадку, якщо вона збере як мінімум один мільйон підписів громадян із щонайменше семи країн-членів ЄС.

Збери сто тисяч підписів і отримаєш…

Українцям пропонують схожий варіант. Відповідний законопроект зареєстрував у Верховній Раді депутат від Партії регіонів Олександр Фельдман. Аби подати свій законопроект на розгляд Верховної Ради громадяни України мають назбирати більше 100 тисяч підписів щонайменше в п’яти областях України. Після цього люди передаватимуть свої законопроекти в Кабмін, який перевіривши автентичність підписів, має протягом трьох місяців внести народну ініціативу на розгляд парламенту. Народні законопроекти не повинні суперечити Конституції України чи намагатися змінити територіальні кордони країни. Окрім цього, обмеження громадської законодавчої ініціативи стосуються податків, бюджету, амністії та міжнародних договорів.

Протести у Києві

Впливати на законодавців українці намагаються переважно масовими протестами

Зараз просувати свої ініціативи українці можуть напряму – через референдум, або опосередковано – через державні органи. А суб’єктами законодавчих ініціатив в Україні є лише президент, уряд, Верховна Рада та Нацбанк. Олександр Фельдман наголошує, що референдум – це єдина можливість для громадян впливати на законотворення в країні. Утім, за його словами, «ця форма участі зазвичай застосовується при вирішенні питань фундаментального конституційного значення, тому не активно використовується громадянами на практиці».

Модний тренд

Таким чином Україна наслідує європейський модний тренд на громадську активність, вважає голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. Він переконаний, що ініціатива «закон з народу» не дарма з’явилася саме зараз. Експерт впевнений, що українці «дозріли», аби самостійно просувати свої законодавчі ініціативи, оскільки все більше стають самоорганізованими. Саме тому, на думку Когута, політики говорять те, чого від них хочуть почути люди. «Це відповідає часу і євроінтеграційним прагненням українців», - прокоментував Deutsche Welle Ігор Когут.

За словами експерта, якщо законопроект Фельдмана буде ухвалений, то громадяни ініціюватимуть передусім зміни в освітній галузі, соціальній сфері, сфері зайнятості. «Суспільство може зараз об’єднатися також навколо проблеми прозорості влади та корупції, невиплати соціальних пільг. Це те, що їм допекло», - наголосив Когут. Тож депутати можуть «впасти в довготермінове зволікання» з ухваленням законопроекту, який збільшив би вплив українців на процес законодавства. Саме активні соціальні групи: «афганці», пенсіонери, підприємці – здатні «натиснути» на політиків для ухвалення «народної законодавчої ініціативи», - каже голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Закон про волоський горіх

Натомість заступниця директора Донецького центру законодавчих ініціатив Олександра Шептій впевнена, що українці й так зараз мають достатньо можливостей просувати свої законодавчі ініціативи. Зокрема нині українці можуть подавати свої законопроекти безпосередньо до громадських організацій, які «лобіюють» зміни через депутатів чи урядові міністерства. «Зараз для цього не потрібно 100 тисяч підписів збирати. Уявіть, яка це складна процедура. Легше знайти депутата, який дружить з головою, пояснити йому проблему, і його помічники напишуть проект закону», - пояснила Deutsche Welle Олександра Шептій. За її словами, близько 10% всіх законопроектів, підготовлених їхнім центром, стають законами. Звертаються зі своїми законодавчими ініціативами не тільки жителі Донбасу, а й інших регіонів. Крім того, добра частина напрацювань лягає в основу інших важливих державних документів.

Щоправда, перед виборами депутатам не до народних законів, каже експерт. Шептій вважає ініціативу Олександра Фельдмана абсолютною нісенітницею і переконана, що здебільшого прямою «народною законодавчою ініціативою» користуватимуться люди, аби просувати «дивні» закони. «Ось до нас зараз ходить жінка і увесь час просить написати закон про волоський горіх. Ми пояснюємо, що не можна про одну рослину написати закон і відмовляємо, і інші центри відмовляють. Так саме вона піде збирати ці 100 тисяч підписів» , - припускає Олександра Шептій.

Гра в демократію

Зала Верховної Ради

Депутати не захочуть конкуренції з народу?

Попри всі плюси і мінуси запропонованої моделі народної законодавчої ініціативи для українців, експерти сходяться на тому, що документ Фельдмана «сирий» і популістський. Директор Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук констатує: якби депутати справді хотіли надати українцям право писати закони, то ініціювали б зміни до Конституції. Саме основний закон регламентує, хто може писати закони в країні. Натомість законопроект Олександра Фельдмана пропонує внести відповідні зміни до закону про Кабмін.

«Це все популізм. Який би закон не прийняли, він не відповідатиме діючій конституції. Це вибори наближаються і такі законопроекти з’являються», - прокоментував Deutsche Welle Віктор Тимощук. Аналітики зауважують, що українські можновладці лише «граються у прозору демократію», насправді ж вони ревно захищатимуть своє виключне право на ініціювання законів.