1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Забуті державою: Родичів загиблих на Донбасі активно підтримують волонтери

Поки держава мало цікавиться долями сімей, які втратили людей у боях на Донбасі, психологічну та правову допомогу для них власними силами організовують волонтери. DW відвідала один із центрів допомоги у Львові.

Український танк на одній з вулиць Дебальцевого, 20 січня

Український танк на одній з вулиць Дебальцевого, 20 січня

Львів’янка Іванна втратила молодшого брата. Володимир Вербицький загинув 11 липня під Зеленопіллям на Луганщині, коли українські військові потрапили під шквальний обстріл з боку проросійських сепаратистів. Тепер жінка хвилюється за психологічний стан матері, яка важко переживає втрату молодшого сина. За допомогою Іванна звернулася до волонтерського центру, що діє при громадській організації "Розвиток громади". "Жодні владні служби нами не цікавляться, жодного разу мені не зателефонували з соціальних органів і не запитали про мої потреби", - з болем розповідає жінка в інтерв’ю DW.

Вона запевняє, що саме психологи громадської організації та увага активістів допомогли її матері трішки оговтатися від втрати. "Ми півтора місяці шукали тіло брата, коли дізналися про загибель. Нам ніхто не міг допомогти - ані у штабі (АТО - Ред.), ані в адміністрації президента. Ми пережили пекельні дні. Мама була на межі", - ділиться Іванна. За словами сестри загиблого солдата, її родина не потребує ані матеріальної, ані правової допомоги. Але увага та турбота - це той надважливий елемент, на який заслуговують всі сім’ї загиблих, каже вона. "Центр організовує зустрічі для родин загиблих, щоб ті могли вилити душу, поділитися болем. Для моє матері це було дуже важливо, вона кілька разів вже приходила, приміром, на спільний молебень", - додає Іванна.

Найголовніше - увага

На руках у пенсіонера Федора Лущика після загибелі сина Віктора у "котлі" під Зеленопіллям залишився 11-річний внук. Чоловік розповідає, що дружина й досі не оговталася від втрати, але найдужче серце болить за внука, який залишився сиротою. "Знаєте, коли мого сина призвали, він пообіцяв хлопцеві, що повернеться і купить йому планшет. Про цю обіцянку я згадав, коли волонтери запитували, чи потрібна мені допомога. Невдовзі мій внук отримав подарунок", - зі сльозами на очах розповідає Федір Степанович.

Федір Лущик втратив сина у котлі під Зеленопіллям на Луганщині

Федір Лущик втратив сина у "котлі" під Зеленопіллям на Луганщині

Чоловік уже не вперше приходить до центру і вражений увагою волонтерів. Він не проти заручитися також і юридичною підтримкою фахівців громадської організації, адже нині пенсіонер оформлює опіку над внуком. Батько загиблого сержанта Лущика наголошує, що не він шукав підтримки, а активісти самі його знайшли й запропонували допомогу. "Це особливо мене зворушило, що нами цікавляться", - додав чоловік.

Єднання сімей

Здебільшого так і є, до людей треба йти, каже в розмові з DW активіст громадської організації "Розвиток громади", керівник центру допомоги Олег Долінський. "Під нашою опікою зараз більше півсотні родин, що втратили рідну людину в АТО. Це здебільшого молоді сім'ї, які мають малих дітей, а тому проблем і потреб у них чимало", - каже Долінський.

Проект допомоги започатковано з літа минулого року. Спочатку активісти обдзвонювати родини, але тепер родичі передають один одному інформацію про них, і самі зголошуються. "Наше завдання, - каже активіст, - щоб родини не переживали втрату на самоті, щоб згуртовувалися, щоб спілкувалися, щоб ділилися наболілим. А фахівці, які працюють в організації, завжди дадуть професійні поради".

Юридичні проблеми

Левова частка звернень - це юридичні питання, каже активіст центру Роман Дуда. Приміром, нещодавно у них, за його словами, консультувався боєць-доброволець, який отримав поранення в одному з боїв у зоні Антитерористичної операції (АТО). Тепер він, за словами Дуди, перебуває на протезуванні у Німеччині, а отримати статус учасника АТО не може. І схожі проблеми мають практично всі добровольці, додає Дуда.

Юристи організації працюють також і у військовому шпиталі. Ще кілька місяців тому бійці та їхні родини здебільшого цікавилися процедурою отримання статусу учасника АТО, пільгами, які їм належать, каже активіст. Але тепер характер запитів, за його словами, змінився, люди потребують не просто консультації, а фахової допомоги.

"Вибивання" грошей з держави

Приміром, у багатьох військових, які нині лікуються у госпіталях, є проблеми з отриманням державних виплат, каже Дуда. "За законом вони вправі отримувати оплату за участь в АТО, допоки лікуються, а фінслужби військових частин виплат не роблять. А це чималі гроші. Доводиться їх "вибивати", - наводить приклад юрист центру Ірина Дичко.

Також, за словами юристів організації, актуальними є звернення про надання чи радше відмову у наданні земельної ділянки учаснику АТО, яка гарантована законом. "Люди приходять з офіційними відмовами і радяться, як їм діяти далі, чи варто судитися з владою", - розповідає Дичко. За її словами, механізм виділення земельних ділянок учасникам бойових дій державою взагалі не прописаний. Приміром, Львів немає вільної землі, а учасники звертаються. "Що робити за таких обставин, і хто має первинне право на отримання ділянки?", - риторично запитує юристка.

Буде більше

Утім, найскладнішими для вирішення, за її словами, є прохання про допомогу в пошуку, ідентифікації та поверненні тіл загиблих на Донбасі українських військових. "У нас є такі звернення, і ми до пошуку залучаємо волонтерів на Сході України, але цей процес непростий. Родини місяцями шукають тіла у моргах. Є й таке, коли пошуки залишаються безрезультатними", - каже Дичка.

Тож роботи у центрі допомоги вистачає за всіма напрямками, кажуть активісти. А з четвертою хвилею мобілізації, яка триває зараз в Україні, та призовом на строкову службу звернень неодмінно побільшає, очікують вони.