1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Жінки в політиці: "В Україні та Німеччині більше спільного, ніж відмінного"

Про роль жінок у політиці йшлося під час семінарів і дискусій, які в жовтні й листопаді відбулися в Києві та Берліні. Дві учасниці проекту - українка й німкеня - діляться з DW своїми враженнями.

Нікола Геберзетцер (ліворуч) та Валерія Раілко

Нікола Геберзетцер (ліворуч) та Валерія Раілко

"Поза протоколом: участь жінок у міжнародній політиці в Україні та Німеччині" - дискусії на цю тему точились під час семінарів, майстеркласів та круглих столів, які в жовтні та листопаді відбулись спочатку в Києві, а потім у Берліні. Дві учасниці проекту - українка Валерія Раілко та німкеня Нікола Габерзетцер - поділилися з DW своїми враженнями.

Нікола Габерзетцер - магістрантка факультету політології Потсдамського університету, голова студентської організації "Берлінська робоча група з питань безпеки", Берлін, 27 років.

Валерія Раілко - менеджерка проекту "Підвищення видимості жінок та боротьба з гендерними стереотипами у національній та місцевій політиці України", Запоріжжя, 26 років.

DW: Під час проекту Ви ознайомились з особливостями ситуації жінок України та Німеччини. Що Вас найбільше вразило?

Валерія Раілко

Валерія Раілко

Валерія Раілко: Моє найсильніше враження - це візит до міністерства оборони Німеччини. Той факт, що міністр оборони цієї країни Урсула фон дер Ляєн - жінка, в українському контексті виглядає просто неймовірно. І дуже круто. Але головне те, що вона сприяє втіленню ідей рівності в армії. В українській же армії жінки тільки нещодавно нарешті отримали право займати бойові посади. В цілому мене дуже надихнуло те, наскільки питання гендерної рівності відображується на державному рівні в Німеччині. Політики працюють у цьому напрямку, і ми бачимо результати. Водночас в обох країнах все ще присутні стереотипні уявлення щодо жінок.

Нікола Габерзетцер: Саме це і було, мабуть, моїм найбільшим враженням. Те, що в цілому в наших країнах більше спільного, ніж відмінного. Звичайно, в Україні зовсім інша ситуація через війну на Сході. Крім того, українське суспільство є більш патріархальним. Але як в Україні, так і в Німеччині, ми маємо справу з сексизмом, і наслідки цього для жінок та чоловіків дуже схожі. Це - дискримінація, нерівні можливості, нерівна заробітна плата і т.д.

Чому могли б німці чомусь навчитися в українців - та навпаки?

Нікола Габерзетцер: Мені дуже сподобалась ідея міжфракційного депутатського об'єднання "Рівні можливості" у Верховній Раді. Крім того, мене вразило те, як українські депутатки підтримують одна одну, хоча їх дуже мало - лише 12 відсотків у парламенті. Німецькі політики могли б перейняти цей досвід єдності.

Валерія Раілко: Революція гідності багато чому навчила українських жінок. Більша частина волонтерів, що допомагають армії та внутрішнім переселенцям - жінки. Це - знання, які могли б передати іншим. Україна в свою чергу потребує підтримки європейських країн. Ми маємо працювати над тим, щоб збільшити кількість жінок при владі. Наразі існує тільки один закон, що регулює наявність жінок у виборчих партійних списках, їх має бути не менше 30 відсотків. Скільки їх залишиться у партії після виборів - нікого не цікавить. Нам потрібно перейняти більше практик залучення жінок до політики. Це питання дуже важливе, й особливо для країни, у якій точиться війна. Як свідчить міжнародний досвід, жінки можуть дуже позитивно впливати на миротворчі процеси.

Як саме?

Валерія Раілко: Багато жінок є матерями, які не хочуть, щоб їхніх дітей вбивали на війні. Жінки часто проявляють себе більш здібними в перемовинах, вони здатні йти на компроміси. Є таке поняття "постконфліктна квота". Завдяки його втіленню після геноциду в Руанді цій країні вдалося постати з руїн. Наразі в Руанді 48 відсотків парламенту скаладають жінки.

Нікола Габерзетцер

Нікола Габерзетцер

Нікола Габерзетцер: Це дуже важливий момент. Нам потрібно залучити більше жінок до вирішення конфліктів. Адже це - міжнародна практика, яка вже проявила себе як дуже ефективна. Є статистичні дані, які це доводять. Я просто дивуюся, чому це не розуміють німецькі політики, які активно беруть участь у переговорах щодо перемир'я на Донбасі. Жінки складають щонайменше половину населення, тож їхні інтереси мають бути представлені у миротворчих процесах - як і взагалі в суспільстві.

Як, на Вашу думку, можна досягти гендерної рівності в широкому сенсі?

Нікола Габерзетцер: Влада повинна ініціювати рівність, створювати відповідне законодавство. Також надзвичайно важливі такі кампанії як HeForShe. Це було б усім на користь, якщо б більше чоловіків пропагували ідеї рівності.

Валерія Раілко: Я повністю погоджуюся з тобою, Ніколо. Але думаю, що цю проблему треба також вирішувати там, де її коріння. Тобто надавати дівчатам інструменти для розвитку: виховання, освіту, тренінги і т.д. На сьогоднішний день середня жіноча заробітня плата на 17 відсотків нижча за чоловічу, виходить, що бідність - це також гендерне питання.

Як Ви особисто стикаєтесь з сексизмом у Ваших країнах?

Нікола Габерзетцер: Мені як молодій жінці, що багато працює в сфері питань безбеки, доводилось неодноразово чути щось на кшталт: "Чого ж така гарнюня цікавиться такими важкими темами?" Подібні фрази лунають, коли жінок не сприймають всерйоз. Я можу побитися об заклад, що таке не скажуть молодому хлопцю, навіть якщо він добре виглядає. Результатом цього є те, що жінки в цій сфері перестають вдягати  спідниці, бо бояться, що чоловіки тоді будуть дивитися тільки на їхні ноги. 

Валерія Раілко: В мене був подібний досвід в Україні. Я прийшла проходити практику у поліцейському відділку у Запоріжжі, коли до мене звернувся начальник зі словами: "Гарненька, що ти тут забула? Дивись, тут одні чоловіки. Ти що нас розважати прийшла? Іди знайди собі інше місце."

Що робити в подібних ситуаціях?

Нікола Габерзетцер: Це таке важке запитання. Напрошується відповідь, що треба в цей момент пояснити чоловіку, що він не має права судити твої здібності по тому, як ти виглядаєш. Але щось підказує мені, що у більшості чоловіків, які собі таке дозволяють, наcтільки чіткі уявлення про жінок та чоловіків, що на них це не подіє.

Валерія Раілко: Я ніколи не сперечаюся з такими людьми. Я просто працюю на результат, застосовучи мої здібності та навички. Так само веде себе більшість жінок в Україні: своєю працею доводять чоловікам, що вони ні в чому не гірші.

Як Ви оцінюєте міжнародний досвід, який Ви здобули в цьому проекті?

Нікола Габерзетцер: Розмірковувати разом із жінками з інших країн над вирішенням наших спільних проблем - це процес, який неймовірно надихає. Крім того, цей проект допоміг мені пізнати Україну, українське суспільство та допоміг зрозуміти причини війни на Донбасі. Особливо цінним було почути про це від жінок, які багато часу приділяють спробам поліпшити умови життя в їхньому суспільстві. 

Валерія Раілко: Цей досвід дав мені сили рухатись далі. Тепер я знаю, що є реальні люди в Німеччині, які підтримають мене. Це - багато.  Можливо, з цих контактів виникне дружба, можливо, нові проекти. А, може, ми зустрінемось одного дня в якомусь світовому парламенті.

Проект "Поза протоколом: участь жінок у міжнародній політиці в Україні та Німеччині" був організований Міжнародним центром перспективних досліджень (МЦПД) спільно з німецьким партнером Polis 180 за підтримки фундації "Пам'ять, відповідальність та майбутнє" у рамках програми "Meet Up! - українсько-німецькі зустрічі молоді", фонду Роберта Боша, Міністерства закордонних справ Німеччини, Товариства Альфреда Герргаузена та Українсько-німецького форуму.

Дивитись відео 04:11

Комікси про життя сучасної жінки

Аудіо й відео до теми