1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Жителі Криму і Донбасу у перших лавах шукачів притулку в Іспанії

Вихідці з Криму та Сходу України виявились, разом із сирійцями та венесуельцями, головними шукачами притулку в Іспанії. DW поговорила з деякими з них.

Центр тимчасового перебування іноземців у Мадриді, де мешкають шукачі притулку

Центр тимчасового перебування іноземців у Мадриді, де мешкають шукачі притулку

За даними, оприлюдненими наприкінці червня МВС Іспанії, у 2016 році з проханням про надання політичного притулку у цій країні звернулися загалом 15700 іноземців. З них майже чотири тисячі - венесуельці, майже три тисячі - сирійці та 2 570 - громадяни України. Що стосується українців, то мова йде здебільшого про біженців з анексованого Росією Криму та з зони бойових дій на Донбасі, які більше не можуть проживати у рідних домівках через загрози життю.

Як зазначив представник іспанського МЗС у розмові з DW, декому з шукачів притулку було відмовлено. Ці особи лише видавали себе за біженців, аби облаштуватися в Іспанії. Насправді раніше вони мешкали в інших регіонах України, і їхнє життя не було під загрозою.

Юрист Хуан Мануель Андрадес, який представляє громадську комісію допомоги біженцям, пояснив DW, що в Іспанії є два типи притулку, який надається іноземцям, які були вимушені покинути батьківщину. По-перше, притулок жертвам свавілля. Він надається особам, які безпосередньо постраждали від репресій політичного чи релігійного характеру, від переслідування за расовою, національною ознакою або через свою сексуальну орієнтацію. Такі люди отримують певні права громадян Іспанії, а також спеціальну грошову допомогу.

Другий вид притулку, за словами Андрадеса, називається "допоміжним захистом". На нього можуть розраховувати особи, які, хоч і не є жертвами свавілля, але не можуть повернутися на батьківщину через військовий конфлікт або через інші обставини. Наприклад, через можливі репресії. Біженці з України та Криму зазвичай отримують саме цей вид притулку, який дає можливість жити і працювати в Іспанії на законних підставах, але не передбачає отримання пільг, підсумував юрист.

Оксана Н., 50-річна жителька окупованої території Луганської області, розповіла DW, що їхала до Іспанії через Україну та інші країни автобусом, а після того, як подала заяву до місцевої імміграційної служби, чекала на її рішення декілька місяців. Жінка попросила не розголошувати її прізвище і пояснила, що іспанці не один день розпитували про мотиви, що змусили її залишити країну. Оксані довелось розповідати про війну і поневіряння та надати не тільки документи з пропискою, але і власну фотографію на тлі зруйнованої війною рідної хати.

Щоправда, жінка вважає, що її долю вирішили не документи та фото, а історія з собакою. Під час однієї з розмов зі співробітницею іспанської імміграційної служби Оксана розповіла, що собака, улюблениця онучки, одного разу вибіг з льоху, де переховувалась вся сім`я, і загинув, підірвавшись на міні. Чиновниця навіть заплакала, а за кілька днів біженці надали притулок.

Оксана Н., 50-річна мешканка Луганської області, отримала притулок в Іспанії

Оксана Н., 50-річна мешканка Луганської області, отримала притулок в Іспанії

На питання, чому Оксана вирішила переїхати саме до Іспанії, а не оселитись в Україні чи у Росії, вона відповіла, що не хоче більше жити у країнах із "постійними безглуздими війнами та революціями". Вона планує перевезти сім'ю сина, аби "онуки росли у нормальній державі та мали майбутнє".

30-річний Іван П., колишній житель Донецька, мотивував прагнення залишитись в Іспанії небажанням брати участь у "братовбивчій війні" і переслідуваннями за це небажання. Оскільки фрази "не хочу воювати" було недостатньо, аби переконати іспанців, в імміграційній службі Івану довелось продемонструвати сліди побоїв, отриманих, за його словами, від тих, хто змушував його взяти зброю до рук. В Іспанії Іван знайшов роботу за спеціальністю на будівництві і теж мріє скоріше перевезти сюди свою сім'ю.

Інша історія у 40-річного Надіра М. Він активіст однієї кримськотатарської організації, легальна діяльність якої була зупинена після анексії півострова. За його словами, деякі друзі та соратники Надіра були заарештовані, а його самого неодноразово затримували, допитували та обшукували. "Так що я волів поїхати на Захід, ніж повертатись на Схід під конвоєм, як увесь наш народ у 1944 році", - зазначив Надір у розмові з DW і додав, що Іспанія йому нагадує Крим - "схожі гори, море, кипариси".