1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Емма Андієвська: насолода наче в раю

Поки політики думають, чи варто продовжувати розширення Європейського союзу, німецькі поети вже взялися зносити східні кордони: шість авторів з Німеччини запросили до містечка Еденкобен у південному Пфальці шість своїх колег з України, аби спільно попрацювати над перекладами українських текстів. Німці були приємно вражені тим різноманіттям, яке вони побачили, відкриваючи досі невідомий для себе світ с

default

�часної української поезії.

(Андрій Бондар):

“Учителька хімії” - "У старших класах середньої школи у мене була дуже дивна учителька хімії. У неї пітніли очі від бажання, і вона, я це точно знаю, любила молоденьких хлопчиків. Нас вона любила, нас – людей, котрим хімія так і не знадобилася в житті...”

Про творчість мабуть будь-якого автора можна сперечатися безкінечно, однак німецькій публіці і особливо її молодій частині, судячи з усього, тексти Андрія Бондаря сподобалися:

(N.N.)

“ Мені п”ятнадцять років. Я абсолютно випадково завітав сюди зі своїми батьками. Але тепер не жалкую. Виявляється, що таких дивних учителів можна зустріти будь-де. Він це класно змалював. Такі тексти мають потенціал стати культовими і в Німеччині...”

Наприкінці червня німці вперше отримали змогу в рамках проекту “Поезія сусідів – поети перекладають поетів” познайомитися з українською поезією. За підтримки фонду „Bahnhof Rolandseck” та мистецького центру „Edenkoben“ шість німецьких авторів запросили до себе шість своїх українських колег. Крім вже згаданого Андрія Бондаря, серед гостей були також Наталка Білоцерківець, Юрій Андрухович, Олег Лишега, Сергій Жадан та Емма Андієвська. Говорить нинішній керівник проекту, німецький автор Ганс Тілл:

“Поезія сусідів – поети переклають поетів” – цей проект існує вже вісімнадцять років. Його інціатором був німецький автор Ґреґор Лашен. Кожного року ми обираємо якусь країну, з якої запрошуємо до себе шість поетів. Тут ними опікується шість німецьки поетів, які перекладають їхні тексти.”

При цьому німецьким авторам не треба володіти мовою своїх гостей. Вони працюють за допомогою підрядних перекладів, тобто – перекладів дослівних. Але особливість проекту полягає в тому, що знайомство з оригіналом не обмежується лише підрядником. Поети спілкуються не заочно, а безпосередньо. Ганс Тілл:

„Ми разом проводимо майже цілий тиждень ось тут в Еденкобені, обговорюємо вірші. Просимо наших гостей навіть заспівати або, якщо потрібно, й затанцювати, аби зрозуміти всі тонкощі твору. Слухаємо, як вірші звучать в оригіналі. Таке спілкування допомагає нам так би мовити вжитися в невідому для нас культуру, зрозуміти всі тонкощі поетичного сенсу, вкладеного в тексти. Ми спільно обідаємо, вечеряємо, п”ємо вино і таке інше...”

Українські гості залишилися задоволені результатами роботи. Сергій Жадан:

„Цього разу були приємні відчуття. Оскільки видно, що перекладачі добре попрацювали. Я ніби багато працював з німецьким перекладачами і маю змогу порівняти. Це завжди приємно, коли перекладач відчуває тебе і намагається адекватно тебе передати.”

Емма Андієвська:

„Я дуже зворушена. Тут влаштували ну просто сенсацію перекладів і таку зустріч українських поетів з німецькими поетами. Це була насолода наче в раю.”

До речі, німецькі автори, які взяли участь у проекті, зіштовхнулися з українською поезією вперше. Незважаючи на відносну географічну близькість, література України досі залишалася схованою за якоюсь завісою, яку ніхто не наважувався підняти. Ганс Тілл визнав:

“Це було справжнім відкриттям. Раптом ми зустріли таке різноманіття, яке нас вразило. В зв”язку з цим я полюбляю згадувати польского автора Загаєвського, який, до речі, народився у Львові. Серед його творів є також “Ода різноманіттю”. Те, що ми робимо в рамках нашого проекту якраз і є такою “Одою різноманіттю”.

Аби познайомити публіку також з мелодикою української мови, під час презентації перекладів в мистецькому центрі в Еденкобені лунали не тільки німецькі варіанти текстів, але й оригінали в декламуванні авторів. Для більшості німців, які приїхали на зустріч з поетами, це теж було їхнє перше знайомство з Україною.

(N.N.)

“Для мене мова звучала дуже перкусійно. Водночас її мелодійне забарвлення чимось нагадувало й німецьку. Більшість текстів мені здалася дещо заплутаною. Але часто буває так, що текст спочатку просто треба слухати як музику, не намагаючись відразу зрозуміти, що автор хотів сказати.”

(N.N.)

“Я отримав гарне уявлення про сучасну українську поезію. Особливо мені сподобалися молоді автори.”

(N.N.)

“На мою думку, цей захід дуже добре вдався. Раніше я взагалі нічого не знала про українську літературу. Після цього читання мені хотілося б інтенсивніше познайомитися з нею. Тепер я даремно намагаюся ось тут знайти якісь переклади з української. Тут представлена література найрізноманітніших європейських країн, а от української немає.”

Будемо сподіватися, що таку ситуацію вже незабаром вдасться виправити. Як відомо, за лаштунками Україна вже веде інтенсивні переговори про набуття статусу почесного гостя Міжнародного книжкового ярмарку у Франкфурті-на-Майні. А тим часом у німецькому видавництві “Das Wunderhorn“ готується до друку двомовна антологія української поезії. До збірки увійдуть переклади, зроблені в рамках проекту “Поезія сусідів”.

(Наталка Білоцерківець):

“Дівчина з кав”ярні” - “Прощаючись, можливо назавжди, напевно назавжди, старі коханці забрели сюди. Два столики під липами стояли. Вони собі сиділи і мовчали. І дівчина їм каву принесла..."

Володимир Медяний