1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Експерт РЄ: На Донбасі необхідно відмовитись від радикальних позицій

Чому державі складно збалансувати політику захисту прав нацменшин і боротьбу із сепаратизмом та чому в Європі не існує уніфікованого поняття "національна меншина", знає експерт Ради Європи Франческо Палермо.

У квітні 2014 року після окупації Криму Росією Консультативний комітет Рамкової конвенції Ради Європи із захисту нацменшин (FCNM) підготував спеціальний  звіт про стан національних меншин в Україні. Адже саме теза про загрозу безпеці представникам російськомовного населення була використана російською владою як офіційна підстава для нелегальної анексії Криму.  "Дорадчий комітет не помітив безпосередніх загроз для реалізації прав меншин в поточній ситуації на території материкової України", - такий головний висновок звіту, у якому було проаналізовано стан із захистом прав найбільших нацменшин в Україні. Чи продовжує Україна залишатися у полі зору Консультативного комітету і в чому запорука успіху тих європейських країн, які зуміли знайти спільну мову з представниками тих своїх регіонів, де національна меншість є фактично національною більшістю, в інтерв’ю DW розповів колишній президент FCNM Франческо Палермо.

Deutsche Welle: Пане Палермо, ви родом із Південного Тіролю. Чи міг би досвід вашого рідного регіону, який має власну довгу історію примирення німецькомовної меншості з італійською владою, бути корисним у врегулюванні ситуації на Донбасі?

Франческо Палермо:Це могла б бути доволі цікава модель, і про це часто говорять у дипломатичних колах. Проте, якщо говорити чесно, ситуація  у тому регіоні України, про який ви щойно згадали, зайшла занадто далеко. І вже може бути занадто пізно для того, щоб скористатися досвідом жителів Південного Тіролю чи хоча б якимись елементами цієї моделі. Проте вона базована на одному важливому і головному принципі. На готовності сторін спочатку відійти від радикальних крайніх позицій для обговорення більш конкретних деталей. Я боюся, що не просо досягти таких передумов  у згаданому вами регіоні. Але, як я сказав,  доки сторони не продемонструють такої готовності, доти, на жаль, жоден зовнішній досвід тут не допоможе.

Експерт Ради Європи Франческо Палермо

Експерт Ради Європи Франческо Палермо

Чи продовжує Рада Європи відстежувати стан із захистом прав нацменшин в Україні?

Так, навіть у проміжку між черговими доповідями, офіційними та ad hoc моніторинговими візитами Консультативний комітет продовжує стежити за ситуацією в країнах. Звичайно, нам не завжди просто зв’язуватися з владою, але ми перебуваємо у постійному контакті з неурядовими правозахисними організаціями. Наступний звіт щодо прав національних меншин в Україні буде підготовлений наступного року.

Яким є визначення і критерії поняття "національна меншина"?

Точних і універсальних критеріїв цього поняття не існує. Рамкова конвенція, як і будь-які інші міжнародні документи, не згадують про визначення поняття "національна меншина", тому що воно завжди розглядається у контексті. Ми беремо до уваги ті критерії, які несуть у собі здоровий сенс, і які не полягають у довільному встановленні якихось відмінностей. Звичайно, важливою є і ситуація в кожній окремій країн, бо вони між собою різняться. Проблема полягає у тому, що навіть якщо точне визначення цього поняття і стане політично можливим (про що поки що не йдеться), то воно буде дуже вузьким, через що певні національні групи опиняться поза його рамками, а отже поза рамками конвенції, і не зможуть скористатися механізмами захисту своїх прав. Тому для того, щоб об’єктивно оцінити ситуацію на місцях, необхідно використовувати гнучкий підхід.

Тобто, власне, кожна країна має своє уявлення, що таке національна меншина?

І так, і ні. Кожна країн має власне законодавство щодо нацменшин, тобто таким чином вона сама визначає критерії цього поняття.  Але ці критерії є предметом моніторингу Рамкової конвенції РЄ. 

На прикладі України ми побачили, що нацменшина може бути використана в політичних цілях "материнською" державою. Як можна цього уникнути?

Цього ніхто точно не знає. Україна - це не єдиний випадок, де на національну меншину було здійснено серйозний вплив "материнської" держави. Є міжнародні документи, які визначають, що саме держава повинна і може зробити для своїх меншин, котрі проживають за кордоном. Але головна відповідальність за добробут нацменшини лежить на країні, на території якої вона проживає. Тобто активність і підтримка "материнської держави" до певної міри можлива, але вона має розглядатися завжди у контексті і з пересторогою.

Якою повинна бути політка держави щодо значних нацменшин, щоб забезпечити їхні права і водночас не сприяти поширенню сепаратизму?

Це один з найскладніших моментів. Нам відомі випадки, коли в певних регіонах країни національна меншість де факто стала національною більшістю, і це, звичайно, впливає на ситуацію. Проте наявність національної меншини в державі це не питання визначення, це питання факту. Хотів би зауважити, що чим сильніша меншість у чисельному, політичному та економічному вимірах в деяких частинах країни, тим більше влада має приділяти увагу іншим національним групам, які там проживають. 

Чи відстежує FCNM ситуацію із захистом прав українців в Росії, зокрема, історію із закриття Української бібліотеки в Москві?

Так, як і всі інші країни, Росія перебуває під нашим постійним моніторингом, незалежно від візитів та підготовки звітів.  Рівень політичної співпраці Консультативною комісією РЄ у кожній країні великою мірою залежить від політичного клімату. Проте це стосується не лише Росії. Звичайно, нам не завжди легко отримувати усю детальну інформацію з Росії, хоча  це дуже велика країна з різними типами меншостей. Ми також знаємо, що країни, які межують з Росією, намагаються піклуватися про добробут меншин, які живуть на її території, але це не завжди легко.

Дивитись відео 00:52

Чому не працює "нормандський формат" (14.10.2016)

Аудіо й відео до теми

Також за темою