1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Експерт: міжконфесійний діалог має позитивні перспективи

21 серпня резиденція глави Української греко-католицької церкви переноситься зі Львова до Києва. Такий крок вкрай негативно сприйняли в Московському патріархаті.

Київ. Успенський собор Києво-Печерської лаври

Київ. Успенський собор Києво-Печерської лаври

Рішення про переїзд голови Української греко-католицької церкви до столиці України затвердили на Синоді єпископів ще у жовтні минулого року. Покійний Папа Римський Іван Павло ІІ благословив цей намір. Офіційною датою перенесення резиденції Синод назвав 21 серпня 2005 року. Від цього дня голова церкви кардинал Любомир Гузар перестав бути „Верховним архієпископом Львівським”, ставши натомість „Верховним архієпископом Києво-галицьким”. Як переїзд сприймається громадськістю Львова, що є історичним центром католицизму грецької традиції? Про це в матеріалі нашої львівської кореспондентки Галини Стадник:

Центральний собор у Києві, де мають відправлятися архієрейські служби Божі, ще недобудовано, будівлі для резиденції кардинала немає, але митрополія греко-католиків поступово перебирається до столиці, - заявив глава греко-католиків Любомир Гузар. Кардинал переконаний, що не слід замикатися на одному регіоні. Хоча вірні греко-католицької конфесії мешкають переважно на заході України, чимало їх і в інших областях, відзначає Гузар. Двісті років існування митрополії у Львові кардинал називає вимушеним історичним фактом:

“Навіть церковний закон передбачає, що осідок глави церкви повинен бути у столиці. Він перейшов до Львова силою обставин, коли було поділене Польське королівство наприкінці 18 століття, і нас прямо видворили. Сьогодні, коли маємо свою столицю, ідемо туди, де ми маємо бути", - аргументує кардинал.

Думки львів’ян з приводу перенесення центру Греко-католицької церкви України розходяться, хоча переважає все ж схвалення цього кроку:

“Нічого ми не втрачаємо, навпаки тішимося, що у Києві буде свій патріархат.”

“Ні, не слід цього робити, все втрачаємо, бо все споконвіку було тут. У Києві щось інше є. Нехай ліпше Греко-католицька церква лишається у Львові і звідси розвивається на всю Україну.”

“Сприймаю це цілком позитивно. Наша Греко-католицька церква має стільки людей, і щоб ми не мали у Києві своєї митрополії!”

“Це добре, що він їде до Києва, бо церква українська, а не лише Галичини. І Львів від того тільки здобуде”.

Кардинал Любомир Гузар прогнозує, що остаточно облаштуватися в Києві вдасться не раніше, як за два роки. При тому голова УГКЦ відзначає, що основні церковні установи греко-католиків, такі, як церковний трибунал і митрополичі комісії, залишаться у Львові. До побудови митрополичих палат кардинал Гузар мешкатиме у звичайній київській квартирі.”

У той же час напередодні переїзду архієпископа Греко-католицької церкви до Києва із критичними заявами виступили чільні представники Української православної церкви Московського патріархату. Митрополит Київський і всієї України Володимир звернувся до Папи Римського Бенедикта XVI з проханням скасувати рішення про перенесення резиденції глави Української греко-католицької церкви. Докладніше з Києва Олена Гмирянська:

„Якою б не була відповідь Ватикану, вона вже навряд чи на щось вплине. Керуючий справами Київської митрополії УПЦ МП владика Митрофан в інтерв’ю “Німецькій хвилі” визнав, що після офіційної зміни столиці греко-католиків України будь-які переговори щодо відміни рішення втрачають сенс. Високий ієрарх зазначає, що Українська православна церква так і не отримала жодної нагоди принаймні зустрітися з католицьким нунцієм у Києві та дізнатися позицію нового Папи, якому у спадок дісталося рішення попередника про перенесення кафедри. Переміщення греко-католицького центру в Київ, за словами владики, спричинить невдоволення православних усього світу, в тому числі й Константинополя:

“Поки що Константинополь ніякої думки не висловив, але ж була його офіційна думка, яка стосувалася надання Греко-католицькій церкві статусу патріархату. Він там досить різко висловився, і я думаю, що в цьому напрямку думка і позиція Константинополя буде послідовною”, - зазначає представник православної громади.

Владика Митрофан відзначає, що Київ є історичним центром православних християн, які у перенесенні центру Греко-католицької церкви до столиці вбачають зазіхання на канонічну територію:

“Те, що греко-католицький глава знов поселяється у Києві, чого не було тут від початку Берестейської унії 1596 року, болісно вдаряє по історії. Ми не боїмося за свою паству, вона віддана церкві і буде православною, але шкода за поведінку греко-католиків”, - зауважує священник.

Як і два роки тому, коли до Києва приїздив Папа Іван Павло ІІ, напередодні переїзду кардинала Любомира Гузара у столиці відбуваються хресні ходи до представництва Ватикану. У такий спосіб частина вірян висловлює свою незгоду з діями керівництва Греко-католицької церкви. У той же час церковні ієрархи Православної церкви Московського патріархату переконують, що всі акції такого роду є ініціативою самих парафіян, про подальші наміри яких священикам нічого не відомо.”

З проханням прокоментувати цю ситуацію ми звернулися до експертів Центру економічних і політичних досліджень імені Разумкова. Директор соціальних програм центру Людмила Шангіна в інтерв’ю „Німецькій хвилі” зауважила, що не бачить жодних обставин, які могли би завадити Українській греко-католицькій церкві мати своє центральне предстаництво у столиці. Коментуючи протест Української православної церкви Московського патріархату, експерт висловила думку, що ініціатором таких заяв є патріархат у Москві:

“Заяви можуть бути інспіровані не дуже теплими відносинами між Московським патріархатом і Ватиканом. Взаємини між конфесіями в Україні до цього не мають жодного стосунку. На жаль, це втручання дуже негативно впливає на ситуацію в країні. Проте, як кожен зовнішній вплив, рано чи пізно він втратить свою силу”, - переконана експерт.

З 1996 року Людмила Шангіна від Центру Разумкова координує проведення постійно діючого круглого столу “Релігія і влада: пошуки взаємодії”. За цим круглим столом, за словами Шангіної, зустрічаються чільні представники найбільших конфесій в Україні. У рамках цього діалогу представники духовенства висловлюють своє бачення основних проблем суспільства, а також погоджують спільну позицію у відносинах церкви і держави. Людмила Шангіна визначає такі найважливіші засади успішного діалогу між конфесіями:

“Коли ми працюємо в межах круглого столу, представники всіх конфесій погоджуються з тим, що вони повинні виконувати свою пастирську і соціальну діяльність на засадах рівності і рівних прав”, - наголошує експерт Центру Разумкова.

У цілому Людмила Шангіна висловлює досить оптимістичний прогноз щодо майбутнього взаємин між традиційними гілками християнства в Україні. При цьому експерт відзначає деякі фактори, які шкодять порозумінню:

„Міжконфесійний діалог має абсолютно позитивні перспективи. Єдині дві речі, які заважають цьому процесу, - це втручання держави або діяльність деяких, я би сказала, “лівих” навколоцерковних політичних об”єднань і партій. Вони політизують, загострюють міжконфесійну тематику і використовують її у своїй політичній боротьбі”, - зауважує директор соціальних програм Центру Разумкова.

Підсумовуючи, Людмила Шангіна висловила переконання, що мінімізація впливу політики на церковні відносини полегшить порозуміння між конфесіями. “Головне – це толерантність і усвідомлення спільної відповідальності перед суспільством. Все інше – від лукавого”, - переконана експерт.