Експертка Центру Карнегі: Новий уряд муситиме шукати діалог з етнічними росіянами в Україні | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 27.02.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Експертка Центру Карнегі: Новий уряд муситиме шукати діалог з етнічними росіянами в Україні

Про те, чому досі невідомо хто з українських екс-посадовців потрапив під санкції ЄС, прояви сепаратизму та завдання нового українського уряду в інтерв’ю DW розповіла експертка Європейського Центру Карнегі Джуді Демпсі.

Джуді Демпсі

Джуді Демпсі

- Пані Демпсі, минулого тижня було ухвалено принципове рішення ЄС запровадити санкції проти українських посадовців, причетних до застосування сили проти демонстрантів. Чому відтоді ми не почули конкретики, імен цих чиновників?

Зрозуміло, що усі країни ЄС зараз чекають побачити як розвиватимуться події. Навіть не у наступні місяці, а дні. Все відбувається дуже динамічно. Країни ЄС принципово погодили запровадження санкцій. Створено спеціальну групу, яка має визначити список осіб, визначити банківські статки. І не лише сім'ї Януковича, але й працівників служб безпеки. Тож це займе час. Санкції досі залишаються "на столі", але зараз, по-перше, їхній пакет ще не готовий до імплементації, а по-друге ситуація змінюється дуже швидко.

- Про те, що оточення екс-президента Януковича може мати статки сумнівного походження у країнах ЄС, преса писала неодноразово. Згадували і конкретні прізвища: наприклад бізнес братів Клюєвих і родини екс-прем'єра Азарова в Австрії. Чому досі Феміда в країнах ЄС досі не дуже квапилась з розслідуваннями?

По-перше - брак політичної волі, а по-друге не бачили крайньої нагальності. Немає сумнівів в тому, що Інтерполу і у Європолу відомо про факти відмивання грошей. Ми бачили це у великих обсягах на Кіпрі, наприклад. Росіяни там займалися цим до приєднання Кіпру до ЄС у 2004-му році і після. Але насправді ми не знаємо, чи профільні служби боротьби з корупцією насправді не займалися таємними розслідуваннями. Згодом розслідування почала і Австрія. Ми не чули ще достатньо заяв з цього приводу, але це і зрозуміло. Публічність призвела б до того, що вони просто хутко вивели б ці кошти з рахунків. Загалом, гадаю, що розмови про санкції дуже стимулювали багатих українських екс-силовиків і олігархів, і вони кинулися виводити свої кошти, а зараз мають бути дуже обережними. Це не кінець історії, але думаю, що у ЄС нині зайняті важливішими справами - тим, як зберегти єдність і стабільність в Україні.

- Чи необхідно посилювати і змінювати європейське законодавство щодо боротьби з відмиванням грошей?

Так, я з цим абсолютно погоджуюся. Боротьбу з відмиванням грошей останніми роками у ЄС сприймають набагато серйозніше. Але як визначити її масштаби? Нерухомістю, порожніми ресторанами, казино, системами лотереї? Існує так багато шляхів відмивання грошей! Боротьба з цим вимагає неймовірної координації між країнами-членами спільноти. І навіть якщо відійти від України, боротьба з цим явищем необхідна, адже це "зжирає" з бюджетів фінансових міністерств мільярди євро щороку.

- Що нині, після зміни влади в Україні, зможе зробити Євросоюз задля виведення відносин з Україною та іншими країнами "Східного партнерства" на якісно новий рівень? Чи будуть враховані попередні помилки?

Дуже важливо, щоби Євросоюз переглянув політику сусідства. Її проблема в тому, що вона працювала "один за всіх і всі за одного" або ж "більше робиш - більше отримуєш". Немає сумнів, що перспектива членства надавала усім країнам, що приєднались до ЄС, неймовірну мотивацію провадити реформи. Звісно, не все добре з цим у Румунії та Болгарії, але переконана, що без ЄС ситуація там була б набагато гіршою. До речі, покращилась там і боротьба з відмиванням грошей. Зараз ЄС не може сприймати все як належне в тому, що стосується України.

Насамперед слід стабілізувати економіку. Але вкидати просто так гроші немає сенсу. Ми не хочемо, щоби ці гроші пішли у велику чорну діру. Вони мають піти на інфраструктуру, систему охорони здоров'я, пенсійну систему і дуже серйозні реформи. Не треба розслаблятися і щодо Грузії та Молдови, які мають восени підписати угоду про асоціацію з ЄС. До цього часу ще може статися будь-що. Грузія та Молдова потребуватимуть від ЄС серйозного поштовху для підтримки проєвропейських урядів та того, щоби населення відчувало, що їхня країна рухається правильним курсом реформ. Не обов'язково, що це призведе до членства, але це ті питання, на які ЄС вже незабаром муситиме дати відповідь.

- Чи ЄС мають лякати сепаратистські гасла, що лунають зараз в Криму, і де проходитиме для Європи "червона лінія" терпіння?

Ми мали достатньо проблем з Косово і не могли зупинити Абхазію та Південну Осетію. Придністров'я стало справжньою катастрофою, незважаючи на потуги Мінської групи ОБСЄ. Немає сенсу говорити про "червоні лінії" - має бути зроблено щось набагато більш фундаментальне. Буде важко це зробити, але будь-який новий чи перехідний уряд України муситиме проводити "політику залучення", а не політику помсти. А ця "політика залучення" стосується і росіян. Вони теж частина України. Це дуже складна країна. Але не можна узагальнювати, кажучи, що росіяни проти Європи та проти всього українського. З цього нічого не вийде. Якщо постійно сперечатися про те, кому є місце в Україні, то революції безрезультатні триватимуть постійно. Знадобиться чимало відваги, але необхідно шукати контакт з українськими росіянами і не підігравати у цьому питанні Кремлю.

Також за темою