1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Екологічна політика в країнах ЄС: такі різні європейські „зелені”

В Європейському союзі діє майже 500 директив щодо захисту довкілля. Охорона чистоти повтіря та питної води, збирання й переробка відходів, боротьба з гамором, що його спричиняє автомобільний рух, ефективне використання енергії на підприємствах та в побуті – параграфи екологічних законів регулюють різні сфери життя європейців.

default

ЄС прагне стати не тільки спільнотою з найдинамічнішою в світі економікою, а й досягти цього, не завдаючи шкоди довкіллю й не господарюючи за рахунок наступних поколінь. “Ми ухвалюємо правильні закони й увесь час повторюємо, що сталий розвиток - це наша головна мета. Самого цього замало”, - каже Ральф Галло, президент Європейського бюро з охорони довкілля, – організації, яка об”єднує 140 природоохоронних спілок з різних країн ЄС:

“Якихось докорінних змін завдяки європейській стратегії сталого розвитку ще не відбулося. Окремі країни Євросоюзу досягли певних успіхів, але загалом позитивні наслідки для довкілля ще є дуже незначними.”

Німеччина була першою країною ЄС, у якій до складу уряду ввійшли представники “зелених”. Федеральний міністр охорони довкілля, член партії “Союз 90/зелені” Юрґен Тріттін, з гордістю представляв результати останнього опитування, яке щороку здійснює його відомство:

“Для 92% громадян охорона природи є важливою. Екологічна свідомість німців залишається на високому рівні.”

Утім, загальна стурбованість станом навколишнього середовища далеко не завжди позначається на традиційних німецьких цінностях. З того ж опитування випливає, що німці дедалі охочіше користуються приватним автомобільним транспортом, хоч більшість громадян висловлюється за загальне зменшення дорожнього руху. У чому мешканці Німеччини залишаються послідовними, то це в несприйнятті ядерної енергетики. “Політика відмови від АЕС, що її здійснює червоно-зелений уряд, знаходить серед населення підтримку”, - каже Юрґен Тріттін:

“Як і раніше, атомні технології викликають велике занепокоєння. 59% опитаних вважають атомні електростанції та радіоактивне сміття дуже небезпечними для себе й своїх родин.”

Переважна більшість німців активно виступає за розвиток альтернативної енергетики, тобто за будівництво екологічно чистих вітрових, сонячних та біогазових електростанцій, і, принаймні теоретично, готова до радикальних заходів щодо заощадження енергії в побуті. “Пасивних будинків”, які завдяки додатковій ізоляції практично не потребують опалення, поки що існує, щоправда, небагато – близько 1000 на цілу Німеччину. Але враховуючи, що ще не так давно громадськість узагалі не ставилася поважно до таких проектів, тенденція явно позитивна. Безперечно негативний наслідок опитування: найбайдужішою до проблем довкілля є німецька молодь віком до 25-ти років. Найближчим часом Агенція з питань енергетики планує здійснити спеціальну екологічну акцію: школярам буде запропоновано заощаджувати воду, електро- та теплову енергію в своїх навчальних закладах, а на вивільнені кошти вони зможуть організовувати туристські подорожі, обладнувати класи тощо. Як кажуть в організаційному комітеті кампанії:”Молоді люди повинні зрозуміти, що охорона довкілля - це не примха політиків. Зиск від цього мають усі. Зокрема, матеріальний.”

Атомна енергетика – одні відмовляються, другі розвивають

Свій енергетичний вибір Франція зробила давно. Останній стрибок цін на ринку енергоносіїв лише вкотре переконав Париж у тому, що атомні електростанції залишаються надійним джерелом енергозабезпечення й у неспокійні кризові часи. І ще, не втомлюються повторювати французькі політики, розвиток ядерної енергетики в жодному разі не суперечить охороні довкілля. Навпаки. Кристін Зіберт повідомляє:

”Із запланованим на 2015-ий рік запуском АЕС третього покоління, у Франції має розпочатися нова ера ядерної енергетики. Питання, куди ж зрештою діватимуться з тимчасових сховищ накопичені впродовж тривалого часу радіоактивні відходи, не дуже турбує ані уряд, ані широкі верстви громадськості. Переважна більшість політиків від різних партій, так само, як і більшість французьких засобів масової інформації, на різні лади вихваляють екологічні переваги АЕС. Економічний оглядач, журналіст Патрік Лам:

“Атомна енергетика, яку Франція розвиває протягом багатьох років, дозволяє нашій країні дотримуватися критеріїв Кіотського протоколу з охорони клімату. Виробництво однієї кіловат-години електроенергії на АЕС спричиняє в 50-100 разів менше парникових газів, аніж на вугільних чи газових електростанціях.”

Французькі “зелені” намагаються довести до свідомості співгромадян, що численні ядерні ректори - це постійна потенційна загроза як для довкілля, так і, у випадку аварії, для життя. Але поки що французи не дуже схильні дослухатися до застережливих голосів. Небагато серед них і прихильників альтернативної енергетики. Роз”яснювальні кампанії “зелених”, інтернет-форуми, на яких дискутують про майбутнє відновлювальних джерел енергії, зазвичай, особливої зацікавленості не викликають. Патрік Лам:

“Атомна промисловість годує сьогодні понад 100.000 осіб у цілій Франції. Це дуже важлива галузь економіки. Слово атомних лобістів і в економічному, і в політичному житті важить незрівнянно більше, ніж протести якихось-там “зелених” з їхньою енергією сонця та вітру.”

На відміну від Франції, в Угорщині “зелені” користуються що далі, то більшою популярністю. Вони не пасують перед атомним лобі, сміливо критикують державну політику, збирають багатолюдні мітинги. Але, на думку угорського журналіста Джеберша Банкі, така екологічна надактивність у деяких випадках перетворюється на самоціль:

“Перелом в Угорщині почався з успіхом демонстрації проти спорудження на Дунаї гідроелектростанції. Згодом численні акції “зелених” під гаслом “ні – атомній енергетиці” допомогли запобігти будівництву чергової атомної електростанції – на сьогодні АЕС забезпечують 40% загального видобутку електроенергії. Але нині природоохоронці так само активно виступають і проти встановлення вітрових електрогенераторів. На запитання, звідки ж тоді, зрештою, повинен братися струм, переконливої відповіді в угорських “зелених” немає. Установки для спалювання сміття, на їхню думку, лише додатково забруднюватимуть повітря, й тому - треба відзначити, також успішно -кампанії ведуть і проти них. Іноді виникає відчуття, що екологічне обурення викликають будь-які заходи, тільки тому що їх ініціює держава. Де угорським “зеленим” бракує мужності, то це в боротьбі з приватними порушниками. Бо одна справа – критикувати уряд, і зовсім інша – зупинити сусіду, який відвозить на джипі сміття в ліс.”

Утилізація сміття є проблемою й в такій у цілому зразковій щодо виконання європейських екологічних директив країні, як Великобританія. За підрахунками експертів, щороку тут утворюється до 500 мільйонів тонн отруйних відходів, і значна частина їх опиняється на загальних сміттєзвалищах. З 16 липня 2004-го на території ЄС заборонено скидати разом побутове сміття та хімічно небезпечне. Але спеціальних сховищ у Великобританії бракує, тому досі небачених масштабів почав набирати бізнес із нелегальної утилізації. За відповідну винагороду власники самоскидів, так звані “flytipper”, забирають отруйні відходи й під покривом темряви скидають їх обабіч доріг чи просто на вулицях британських міст.

За матеріалами програми „Радіо Європа”