1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Документальний фільм ”Центр”: у пошуках центра Європи

Де розташовано центр Європи? Думаю, що більшість українців скажуть, що, мовляв, це ж кожне дитя знає – в Україні... Втім, такі ж переконливі відповіді можуть дати про свої центри Європи німці, австрійці, чехи, словаки, поляки чи литовці. Знімаючи документальний фільм "Die Mitte" – ”Центр” – польський режисер Станіслав Муха об”їхав дванадцять європейських центрів і показав, яким життям живуть такі різні централ

Німецьке містечко Кляйнмайшайд уважають центром розширеного ЄС. А де є центр всієї Європи?

Німецьке містечко Кляйнмайшайд уважають центром розширеного ЄС. А де є центр всієї Європи?

�ні європейці.

Як виникає ідея зняти фільм про центр Європи? Станіслав Муха розповів нам, що три роки тому його дружина-німкеня прочитала в тижневику ”Шпіґель” статтю про те, що найстаріший центр Європи розташований в Україні, в карпатських лісах. Це дуже здивувало подружжя, адже до цього вони знали, що самі живуть в центрі Європи, на німецько-чеському кордоні в Баварії. Пізніше режисер з”ясував, що лише в Німеччині налічується 40 центрів Європи. А з розпочатих досліджень з”явилася, так би мовити, канва нового фільму, згадує Станіслав Муха:

”Звісно, що мене цікавив не сам центр Європи, а власне образ пересічного європейця. Тобто – хто він, як виглядає, чого прагне, чого не прагне, чого боїться? Шукаючи відповіді на ці питання в різних центрах Європи, я й зняв свій фільм".

Подорож центрами Європи Станіслав Муха розпочав у Німеччині, далі знімальнальна група просувалася в східному напрямку – до Австрії, Чехії, Словаччини, Польщі, Литви й зрештою – до України, до найстарішого центру Європи поблизу захіноукраїнського Рахова.

Структура фільму виглядає таким чином, розповідає Станіслав Муха, що чим глибше проникаєш в центр Європи, тим ширшим, уважнішим і навіть більш гідним любові стає все навколо. На емоційному рівні, продовжує польський режисер, він особисто найміцініше пов”язаний саме з українським центром Європи:

”Мені, наприклад, українці імпонували тому, що вони не соромляться своєї слабкості. Я знаю, що ми живемо в час, коли слабкість охоче використовується. Для фільму ж, передусім для документального фільму, дуже важливо, що люди залишаються відвертими й кажуть: я більше не можу, мені бракує грошей чи мені бракує сили тощо. Як на мене, то все це є в українському центрі Європи. Тому мій фільм – це своєрідне освідчення в коханні саме українському центру Європи”.

Яким же постає український центр у фільмі? Станіслав Муха показує його з різних перспектив. Він і туристичний атракціон з гуцульськими народними вбраннями й опудалами диких тварин, і погані дороги, й бідні оселі, галасливі вечірки й навіть карпатське знахарство. Але передусім, звичайно, це люди. У фільмі ми знайомимося з ними через віконечко кіоску ”Преса”, що в центрі Рахова. Режисер, який постійно присутній у дії фільму, вступає в діалог з покупцями газет, розпитуючи їх про життя. Вести діалог допомагає й продавець з кіоску – літня жінка, яку, як складається враження в глядача, знає кожен з покупців. Цікавим є не лише зміст діалогу, але і його мовне забарвлення – суміш з української, російської, польської та німецької. Але всі розуміють один одного. Розповідає Станіслав Муха:

" Мене вразило, що кожна пересічна людина в Карпатах говорить ледь не вісьмома мовами. Ми зустрічали людей, які, приміром, ніколи не залишали своє містечко чи свій центр Європи, але вісім чи дев”ять разів опинялися в різних державах”.

Дуже цікавим є ще й те, яку ідентичність центральні європейці України засвідчують світові, зауважує далі Станіслав Муха. Історичні вири навчили їх вірити лише в себе й покладатися лише на самих себе. Коли ж людей у Карпатах запитують, хто ви є, вони відповідають, незважаючи на паспорти чи політику, кажучи просто: ми звідси. ”Як на мене, то це дуже розумна відповідь і навіть своєрідний світогляд для всієї Європи”, каже Станілав Муха й веде далі:

”Раніше чи пізніше Україна теж належатиме до Європи, точніше до ЄС... Українці вже й так європейці. Взагалі найбільш абсурдним в розширенні Євросоюзу на Схід став той факт, що європейцям, які вже давно є такими, було сказано: от, тепер ви справжні європейці. Кілька днів тому я був звичайним поляком, а тепер я – європеєць. Як на мене, то це – просто куркам на сміх”.

Коли три роки тому зйомки фільму ”Центр” відбувалися в Україні, розповідає Станіслав Муха, то важко було не помітити, як емоційно українці реагували на плани щодо розширення ЄС на Схід. Були й розчарування, і страх, і невизначеність. Частину цих почуттів польському режисеру вдається презентувати західному глядачеві саме у фільмі ”Центр”, який вийде на кіноекрани Німеччини 27 травня. Але чи все в ньому буде зрозумілим для німецької публіки? Станіслав Муха каже:

"Я навіть можу спрогнозувати, як люди на нього реагуватимуть, передусім, як реагуватимуть у Німеччині. Й мені відомо, що дехто навіть уже протестував, називаючи мою роботу скандалом і зухвальством. У деяких моментах у фільмі віддзеркалюються всі штампи, відомі про Європу. Тобто: в Польщі багато крадуть, бо там навіть поцупили знак з центру Європи, в австрійців – проблема з Адольфом Гітлером, німці ж або у відпустці, або грузнуть у бюрократії, у Литві не вдається зловити по-людськи телепрограми, а в українському центрі Європи просто нічого не вдається, навіть шини з невідомої причини спускають...."

Станіслав Муха сподівається, що глядачі не будуть концентруватися після перегляду фільму на пошуку європейських середин чи центрів і зроблять для себе те відкриття, яке зробила й уся знімальна група, а саме: пошук центру Європи – це дуже безґлузда справа. Кожна окремо взята людина у фільмі – це і є центр Європи.

Наша розмова зі Станіславом Мухою відбулася вже після розширення ЄС на Схід. Режисер на той момент перебував на польсько-білоруському кордоні, де знімав свій новий фільм. Робоча назва стрічки – " Ріелеті шок". Нею Станіслав Муха планує завершити випадково розпочату фільмову трилогію про Східну Європу. Почалося все з фільму ”Тільки Воргола”, під час зйомок якого він відвідав батьківщину й родину відомого митця Енді Воргола. Далі була стрічка ”Центр”. Під час роботи над цими фільмами, розповідає Станіслав Муха, він помітив, що поняття й саме слово ”Європа” викликає дуже різні емоції в людей. Тому продовжити свої європейські дослідження режисер вирішив у регіоні, де зараз особливо гостро відчувається різниця в сприйнятті Європи. Йдеться про прикордонні регіони на межі Євросоюзу та його нових сусідів. Таким чином напередодні розширення спільноти на Схід виникла ідея до нового фільму, розповідає Станіслав Муха:

”1 травня хотілося провести саме на новому кордоні ЄС. За місяць, що ми тут знімаємо, я з великим потрясінням спостерігав, як відбувається розширення Євросоюзу насправді. І мене ще більше зацікавила доля саме простих людей в такому собі ”бермудському трикутнику” між Польщею, Білоруссю та Україною”.

Наприкінці нашої розмови Станіслав Муха зауважив, що сподівається вже незабаром ознайомити й українських глядачів зі своми пошуками центру Європи. Не виключено, що фільм ”Центр” буде пропонуватися до показу на київському кінофестивалі ”Молодість”.