1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Джон Кутзі - цьогорічний лауреат Нобелівської премії з літератури

10 грудня в Стокгольмі в 102-ий раз вручали Нобелівські премії. Літературну премію цього року отримав південноафриканець Джон Максвелл Кутзі. Він став другим вихідцем з ПАР, який удостоєний почесної винагороди Королівської академії наук Швеції. 1991 року лауреатом була співвітчизниця Надін Ґордімер.

Про південноафриканського письменника Джона Кутзі відомо не так вже й багато. Він неохоче спілкується з пресою, ненавидить давати інтерв"ю. Певно саме тому, більшість оглядачів, розповідаючи про нього, наголошуть в першу чергу, що він - надто скромний, мовчазний і навіть відлюдкуватий. Незрідка Кутзі навіть називають монахом чи єримітом. Злі язики стверджують навіть, що письменника, який народився в Капштаді 1940 року, за останні десять років лише одного разу бачили усміхненим. Він не їсть м"яса, не п"є алкоголь, а окрім літератури має лише одне захоплення - їздити на велосипеді. Про свою творчість і свої книги Кутзі говорить теж дуже неохоче. А от про час свого навчання в університеті він розповідає таке:

"Я відчував над собою неймовірний тиск встигнути перечитати просто все. Не лише всю літературу, написану англійською мовою, але й німецьких і французьких класиків. Утім, навіть, якби мені це вдалося, то все одно важко було б уникнути почуття провини, що непрочитаними залишилися ще стільки інших книг".

У себе на батьківщині, в Південній Африці Джон Кутзі - один з найбільш відомих письменників, хоча зараз він там і не живе. Він викладає літературу в Австралії, а крім цього єще доцентом університету в Чікаго. Рішення присудити премію з літератури Джону Кутзі постійний секретар Нобелівського комітету Горас Енґдал обґрунтовує так:

"Нобелівська премія 2003 року вручається південноафриканському письменнику Джону Максвеллу Кутзі за те, що через численні перевтілення йому вражаючим чином вдається показати, яким є світ замкненої неординарності".

Що означає це складне формулювання, Королівська академія наук описує в не менш складному і досить довгому поясненні. В ньому йдеться зокрема про те, що Джон Кутзі - письменник дуже різноплановий, якому вдається блискуче аналізувати й нещадно критикувати. Його твори багаті на ситуації, в яких головні герої потрапляють в дуже скрутні обставин, з яких вони потім, як це не парадоксально, черпають свої найбільші сили. Горас Енґдал:

"Премією нагороджуються насамперед його романи. Хоча Кутзі є також автором есе й літературних наукових праць. Однак ми звернули увагу саме на романи, які є дуже різними. У Кутзі взагалі немає чітко визначеного власного стилю. Він імітує, заглиблюється в різні способи поведінки й мислення, створюючи щоразу нову мову. Читачеві залишається тут лише капітулювати".

Міжнародне визнання Джон Максвелл Кутзі дістав 1980 року після написання свого роману-притчі "В очікування варварів". За наступний роман "Життя й епоха Майкла К." він отримав 1983 року престижну британську літературну премію Букера. Вдруге премією Букера було відзначено 1999 року його роман "Безчестя". Це, до речі, безпрецедентний випадок, адже до Джона Кутзі жодному письменникові премія Букера не вручалася двічі. Головна тема його творів, насичених експресією та багатопланових за розповіддю - це расові пробелми, доля імперій та життя людей на їхніх окраїнах. Журналістка Маріка Ґрізель, яка здавна пише про південноафриканське суспільство й добре знає творчість цьогорічного Нобелівського лауреата, так відгукується про його роботу:

"Його романи - це вираз його переконань, тобто боротьби добра зі злом. Він переймається питанням, як насильство призводить до обману, і що робить пригноблення з людьми. Адже апартеїд може бути скрізь. І в цьому контексті йдеться не лише про жертви, але й про гнобителів".

Джон Кутзі особисто ніколи не з"являвся на вручення попередніх премій. Тим більшою була радість його шанувальників, коли в середу він сам отримав з рук короля Швеції Нобелівську грамоту й медаль.